Творче використання прогресивних технологій навчання та сучасних прийомів педагогічної техніки у процесі професійної підготовки


Творче використання прогресивних технологій навчання та сучасних прийомів педагогічної техніки у процесі професійної підготовки

Обов`язковим компонентом підготовки сучасного педагога є оволодіння ним інноваційними технологіями отримання і передачі нової інформації.

Двадцять – тридцять років тому і здобувач освіти, і педагог жили в досить повільному світі зі стабільними програмами, підручниками, державною системою забезпечення навчальними посібниками від розробок на весь курс планів уроків до таблиць, навчальних діафільмів, кінофільмів, навчального телебачення тощо. З однієї сторони це забезпечувало необхідний і, в середньому, досить високий рівень організації навчального процесу, а з іншого – не стимулювало творчості викладача і самостійності в навчанні здобувача освіти, пригнічувало їх ініціативу.

Змінилися вимоги до освіти. Сучасне і майбутні покоління потребують динамічної системи освіти, яка була б тісніше пов`язана з їхнім життям, з тими проблемами, які це життя у всезростаючому темпі ставить перед людиною. Освіта має рухатися в одному напряму зі всесвітнім науково – технічним прогресом за для виховання всебічно розвиненої особистості, конкурентоздатної на ринку праці. Одним із напрямів, який допоможе розв’язати це завдання, є широке й ефективне використання сучасних технологій навчання, зокрема, інформаційно – комунікаційних. Серед пріоритетних напрямів розвитку галузі освіти, визначених у Національній доктрині України, знаходимо запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій, створення індустрії сучасних засобів навчання й виховання.

Сучасний світ потребує висококласних спеціалістів різної галузі, які по закінченню навчальних закладів могли б працювати з новітніми засобами автоматизації, сучасною апаратурою та мікропроцесорною технікою. Проте не всі вітчизняні навчальні заклади мають змогу йти в ногу з сучасним виробництвом, та оновлювати матеріально – технічну базу, яка так необхідна для наочного і практичного застосування в повсякденному навчанні. У зв’язку з цим, використання сучасних технологій під час викладання спецдисциплін дозволить в широкому спектрі ознайомити здобувачів освіти з новітніми технологіями та принципом роботи.

1. Головні напрямки сучасної освіти

«Педагогічна майстерність – це високе мистецтво навчання і виховання,

що постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу,

основу якого складають професійні знання, вміння і здібності»

А. Макаренко

Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, політики, яку проводять світові держави, цінностей, на які орієнтуються люди, освіти. Освіта – одна з найважливіших сфер людської діяльності та визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання, формування навичок наукової роботи й управління, які основані на модернізації дидактичної системи. У сучасному світі освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей. Для суспільства впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, скільки практичне значення.

Результативність процесу освіти досягається використанням сучасних високоефективних методів, засобів і прийомів, що забезпечують творче оволодіння величезним масивом наукових знань.

Нові напрямки в освіті – це не тільки ідеї, підходи, методи та технології, які ще не використовувались, це і комплекс елементів педагогічного процесу, в основі яких – прогресивне начало, що дозволяє ефективно вирішувати завдання освіти та виховання. Завдання, які ставить перед собою освіта, повинні задовольняти наступним потребам:

– різнобічність;

– орієнтація на розвиток усіх здібностей здобувачів освіти;

– науковий напрямок освіти;

– використання у навчанні останніх досліджень науки;

– гнучкість і варіативність компонентів змісту навчання, можливість їх поєднання в різній послідовності в залежності від задач навчання та бажання здобувачів освіти;

– орієнтація здобувачів освіти на різні форми самоосвіти;

– орієнтація змісту освіти на виконання соціального замовлення сучасного суспільства та урахування основних тенденцій розвитку суспільства.

Одним з найважливіших стратегічних завдань професійної освіти України, є забезпечення якості підготовки кваліфікованих робітників на рівні міжнародних стандартів. Розв’язання його можливе за умови впровадження сучасних прийомів педагогічної техніки та інноваційних технологій навчання.

2. Інноваційні технологій навчання у процесі викладання спецдисциплін

Слово «технологія» прийшло в педагогіку із промислового виробництва, де воно означало процес виготовлення продукції найбільш ефективним та економічним способом.

Поняття «педагогічна технологія», у свою чергу пройшло певну еволюцію.

Перший період (40-50 роки) – термін «технологія в освіті» означав застосування аудіовізуальних засобів у навчальному процесі.

Другий період (50-60 роки) – під «технологією освіти» стали мати на увазі програмоване навчання.

Третій період (70-і роки) – з’явився термін «педагогічна технологія», що став означати заздалегідь спроектований навчальний процес, який гарантує досягнення чітко поставлених цілей.

Четвертий період (з початку 80-х років) – створення комп’ютерних та інформаційних технологій навчання.

Технологія (від грец. Techne -мистецтво, майстерність, уміння і … логія, від грец. logos – слово, вчення) – сукупність методів, які здійснюються у будь-якому процесі. Звідси, педагогічна технологія – це сукупність правил і відповідних їм педагогічних прийомів, способів впливу на розвиток, навчання і виховання здобувача освіти.

Успіх, знання і оволодіння професією значною мірою залежить від ділових якостей і педагогічної майстерності викладача. Саме на заняттях здобувачі освіти отримують основні теоретичні знання і поняття по обраній професії.

При оволодінні професією здобувач освіти має планувати освіту, роботу і особистий розвиток – це надзвичайно бажані якості робітника на сучасному ринку праці. Існує можливість застосувати інноваційні педагогічні технологій для вирішення реальних проблем, краще розуміти, як особисті цінності і знання впливають на наше сприйняття і вибір способу дії.

Викладання повинно бути змістовним, активним і тісно пов’язаним з реальним життям.

Такий підхід до навчання готує здобувачів освіти критично мислити про своє майбутнє і про свої ролі в якості робітника, навчає багатьом навичкам, які можуть бачити більшість сучасних роботодавців.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожен здобувач освіти відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Інтерактивне навчання – це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаємо порозуміння, спільного розв’язання навчальних задач, розвитку особистісних якостей здобувачів освіти.

Інтерактивне навчання передбачає використання активних методів навчання, а саме:

– аналіз конкретних ситуацій;

– уведення в досліджувану проблему;

– визначення задачі;

– групова робота над ситуацією;

– групова дискусія;

– підсумкова бесіда.

Структура технологічного інтерактивного уроку.

Мотивація: фокусується увага здобувачів освіти на проблемі, робиться спроба викликати інтерес до теми, що обговорюється. Прийомами навчання можуть бути запитання, цитати, коротка історія, невеличке завдання, розминка тощо.

Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. Це забезпечує розуміння здобувачами освіти змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті заняття, і що від них очікує викладач. Також доцільно залучити до визначення передбачуваних результатів усіх учасників заняття.

Надання необхідної інформації. Під час реалізації важливо дати здобувачам освіти достатньо інформації для того, щоб на її основі ви­конувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздавального матеріалу, виконання домашнього завдання. Для економії часу та максимального ефекту заняття можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення.

Інтерактивна вправа. Вважається центральною частиною заняття.

Особистісно орієнтоване навчання – спосіб організації навчання, у процесі якого забезпечується всілякий облік можливостей і здібностей здобувачів освіти, створюються необхідні умови для розвитку їх індивідуальних здібностей.

Мета такого навчання – створення умов для забезпечення власної навчальної діяльності і розвиток індивідуальних особливостей кожного.

Організація особистісно орієнтованого заняття полягає не тільки у створенні викладачем творчої атмосфери, а й у постійному залученні суб’єктивного досвіду здобувачів освіти як досвіду їхньої особистої життєдіяльності. Для того, щоб стати суб’єктом навчальної діяльності, здобувач освіти повинен оволодіти її етапами: орієнтація – цілепокладання – проектування – організація – реалізація – контроль – корекція – оцінка.

При цьому саме суб’єктне ставлення до мети діяльності, привласнення і породження, є першим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання: немає мети – немає суб’єкта.

Технологічні етапи особистісно орієнтованого заняття такі:

Етап орієнтації:

– мотивація подальшої діяльності викладача, позитивна настанова на роботу;

– орієнтація здобувачів освіти про місце певного заняття в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, словесна настанова тощо);

– опора на особистий досвід здобувачів освіти із проблеми заняття.

Етап цілепокладання:

– викладач спільно зі здобувачами освіти визначає особистісно-значимі цілі наступної діяльності на занятті;

– визначення показників досягнення поставлених цілей (які знання, уявлення, способи діяльності свідчитимуть про це).

Етап проектування:

– залучення здобувачів освіти (за можливістю) до планування подальшої діяльності через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовку наочності, самостійні завдання);

– складання плану очікуваної роботи;

– обговорення складеного плану.

Етап організації виконання плану діяльності:

– надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індивідуально чи в групі; виклад опорних положень чи розгорнена відповідь; узагальнено чи на конкретних прикладах тощо);

– вибір здобувачів освіти способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки та ін.);

– вибір здобувачів освіти (за можливістю) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь та відпрацюванні навичок;

– варіативність у завданні домашньої роботи (диференціація за рівнем складності та способом виконання).

Модульна система навчання – суть технології полягає в тому, що здобувач освіти самостійно чи з певною долею допомоги досягає конкретної мети навчання в процесі роботи з навчальним модулем. Перевага даної технології: модулі (цільові функціональні навчальні блоки) дозволяють перевести навчання на суб’єкт – суб’єктивну основу, індивідуалізувати роботу з окремими здобувачами освіти, дозувати індивідуальну допомогу, виміряти форми спілкування викладача зі здобувачами освіти. Навчальна програма складається з комплексу модулів та послідовно ускладнених дидактичних завдань. При цьому забезпечується вхідний та проміжний контроль, що дозволяє здобувачу освіти разом з викладачем здійснювати управління процесом навчання.

Модульно-блочна технологія – інтеграція різних видів та форм навчання, узгоджених у часі та впорядкований в єдиний комплекс. Базою модульно-блочної організації навчання є: принципи та критерії поділу змісту навчального матеріалу на відносно-самостійні частини, навчальні модулі-блоки; система самостійних робіт; принцип поетапного й автономного оцінювання успіхів здобувачів освіти. Важливе місце в модульно-блочній технології відіграє використання різних форм контролю. Мінімальною одиницею навчального процесу є не заняття, а цикл занять – модуль. Він буває одно -, дво – (два цикли) або чотириурочний (чотири цикли), кожен з яких є блоком із чіткою послідовною структурою.

Розглянемо структуру модуля 4-х циклів.

Перше заняття – вивчення нового матеріалу (новий матеріал вивчається за завчасно складеним конспектом з одночасним поясненням викладача).

Друге заняття – заняття узагальнення. Здобувачі освіти опрацьовують матеріал за підручником самостійно та обговорюють у парах, відповідають на поставлені запитання. Практикується відтворення конспекту в зошиті або його самостійне укладання здобувачами освіти.

Трете заняття – закріплення (робота із зошитами з друкованою основою, виконання індивідуальних завдань творчого характеру).

Четверте заняття – корекція (опитування за конспектом, підготовка й написання самостійної роботи).

Особливості технології:

– основний навчальний період – модуль або цикл (занять);

– пояснювально-ілюстративні, евристичні, програмовані методи навчання;

– основні форми організації навчання – бесіда, практикум;

– засоби діагностики – поточні письмові програмовані опитування (тести), контрольні роботи або заліки.

Мережеві технології – призначені для телекомунікаційного спілкування здобувача освіти із викладачами, працівниками бібліотек, лабораторій тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Internet.

Формами мереженої комунікації є:

– електронна пошта – призначується для обміну інформацією між суб’єктами зв’язку, здійснення консультування;

– телеконференція дозволяє викладачу та здобувачам освіти, що знаходяться на відстані один від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх.

Ігрові технології навчання – це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється в процесі включення здобувачів освіти до навчальної гри (ігрове моделювання явищ, «переживання» ситуації). Сьогодні надають перевагу терміну «імітація» замість «гра» (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають на меті крім засвоєння навчального матеріалу, умінь і навичок, ще й надання здобувачу освіти можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності; сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Технологія ділової гри.

Етап підготовки:

– розробка гри: написання сценарію; укладання плану ділової гри; загальний опис гри; зміст інструктажу; підготовка матеріального забезпечення;

– вхід у гру: постановка проблеми, цілей; умови, інструктування; регламент, правила; розподіл ролей; об’єднання у групи; консультування.

Етап проведення:

– групова робота над завданням: робота з джерелами; тренінг; мозковий штурм; робота з агротехніком;

– міжгрупова дискусія: виступи груп; захист результатів; правила дискусії; робота експертів.

Етап аналізу та узагальнення:

  • висновки з гри; аналіз, рефлексія; оцінка та самооцінка роботи; висновки й узагальнення; рекомендації.

Теорія проблемного навчання базується на організації навчального процесу, яка передбачає створення проблемної ситуації та активну самостійну діяльність здобувачів освіти у її розв’язанні, що веде до ґрунтовного засвоєння й закріплення наукових положень, розвиває творче мислення, здатність до самостійної діяльності.

Проблемна ситуація завжди базується на суперечностях. Навчальна проблема – це суперечність між старою та новою інформацією. Проблемне питання завжди містить тезу та антитезу. Можна виділити кілька видів проблемного навчання:

– проблемний виклад навчальної інформації педагогом;

– створення на заняттях проблемної ситуації;

– формування і розв’язання проблеми самими здобувачами освіти.

Алгоритми дії:

  • постановка проблеми – визначення шляхів її розв’язання – вибір оптимального шляху – розв’язання проблеми.

Інформаційно-комунікаційні технології. Навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує класичну освіту.

На практиці інформаційними технологіями називають ті, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕВМ, аудіо, кіно, відео). З появою комп’ютерів з’являється новий термін – «нові інформаційні технології навчання». Термін «інформаційно-комунікаційні» є об’єднуючим для різних варіантів технологій та вказує на специфіку інтерактивного навчання – діалог у системі «користувач – комп’ютер».

На практиці технологія використовується в трьох варіантах:

– «проникаюча» (застосовується у процесі вивчення певних тем, розділів для розв’язання конкретних дидактичних завдань);

– «основна» (визначальна, особливо у складі технологій програмованої та дистанційної форм навчання тощо);

– монотехнологія (увесь процес навчання й управління, зокрема і всі види діагностики та моніторинг, ґрунтується на використанні комп’ютера).

Інформатизація навчально-виховного процесу передбачає широке використання у процесі вивчення навчальних предметів інформаційно орієнтованих засобів навчання на базі сучасних комп’ютерів і телекомунікаційних мереж. До них належать інформатизація системи управління навчальним закладом, створення баз даних та переробка інформації, участь у міжнародних проектах тощо. Широке застосування інформаційно-комунікаційних технологій (програмоване навчання, експертні системи, мультимедіа, імітаційне моделювання, предметні комп’ютерні уроки) сприяє реалізації особистісно орієнтованого підходу до здобувачів освіти, поетапному засвоєнню знань, умінь і навичок.

Технології групового способу навчання.

Організаційна структура групового способу навчання може бути комбінованою, такою що поєднує групову роботу здобувачів освіти, парну та індивідуальну. Однак домінуюче значення має групова форма роботи. До групових технологій належать: комбіновані заняття, лекційно-семінарська система, дидактичні ігри, бригадно-лабораторний метод тощо.

Технологічні етапи групової роботи на заняттях:

Підготовка до виконання групового завдання:

– постановка пізнавальної задачі (проблемної ситуації);

– інструктаж про послідовність роботи;

– надання групам дидактичного матеріалу.

Групова робота:

– ознайомлення з матеріалом, планування роботи в групі;

– розподіл завдань між членами групи;

– індивідуальне виконання завдань;

– обговорення індивідуальних результатів роботи в групі;

– обговорення загального завдання групи (зауваження, доповнення, уточнення, узагальнення);

– підбиття підсумків групового навчання.

Підсумкова частина:

– повідомлення про результати роботи групи;

– аналіз пізнавальної задачі, рефлексія;

– загальний висновок про групову роботу досягнення поставленої мети.

3. Творче використання сучасних прийомів педагогічної техніки

Більше приносить користь розгляд одного й того ж предмета з

десяти різних сторін, ніж навчання десяти різним предметам з одного боку. Не в кількості знань полягає освіта, а в повному розумінні та вправному застосуванні всього того, що знаєш.

А. Дістерверг

Процес вивчення предметів професійно-теоретичного циклу – цілеспрямована взаємодія викладача й здобувачів освіти, у ході якої вирішується завдання підготовки здобувачів освіти як кваліфікованих робітників. У процесі навчання формуються пізнавальні та практичні вміння і навички, відбувається розвиток та виховання.

Викладач проводить урок так, щоб хоча б один з фрагментів заняття врізався у пам’ять здобувачів освіти і вони могли його згадати і через тиждень, і через рік. Все це спонукає до пошуку цікавих фактів, ілюстрацій, нових форм і прийомів роботи на заняттях.

Викладач повинен постійно всамодосконалюватись, особливо в наш час. Викладач, що володіє комп’ютером, має унікальну можливість інтенсифікувати навчальний процес, зробити його більш наочним та динамічним. При цьому він економить час на підготовку до заняття, сили і засоби.

Щоб бути цікавим здобувачам освіти, потрібно завжди вчитися, постійно бути у творчому пошуку. При цьому потрібно поставити себе до рівня здобувача освіти, його рівня сприйняття.

Творчим кредо є реалізація прогресивних методів навчання, які можуть забезпечити високий рівень засвоєння здобувачами освіти вивченого матеріалу; зробити так, щоб навчання для них не було тягарем, а диктувалось їх внутрішньою потребою і бажанням здобувати знання.

Застосовуючи інновації на заняттях предметів професійно-теоретичного циклу, здобувачі освіти краще засвоюють новий матеріал, швидше та якісніше працюють, розвивають творче мислення. Великий вплив на формування інтересу мають форми організації навчальної діяльності. Тому надаю особливу увагу постановці пізнавальної мети заняття, показу практичної значимості результатів праці, грамотному поясненню програмного матеріалу, чіткій структурі заняття. При мотивації заняття використовую девіз – крилаті слова: «Лиш у труді живе людина, а без труда її нема», «Щоб навчитися мислити, треба спочатку навчитися творити» (Джанні Радарі).

Серед форм і методів навчання перевагу надається таким, які формують у здобувача освіти основи критичного мислення, а саме вміння мислити, формувати самостійні судження. Цьому сприяє використання сучасних методів і прийомів педагогічного навчання: творчі завдання, розгадування кросвордів, практичні роботи. Особлива увага приділяється використанню на своїх заняттях: інформаційно-комунікаційних технологій навчання (ІКТ) (створення презентацій, використання програмно-педагогічних засобів навчання (ППЗ)).

Нині розроблено багато інноваційних методик (робота в малих групах, дискусії, турніри, диспути, дебати, «міні-уроки», навчання як систематичне дослідження, ділові ігри, імітаційні ігри, ситуаційні вправи, задачі, проблеми, вправи, тощо). Ці методики можна застосовувати як для викладання, засвоєння нового матеріалу, так і для перевірки знань. Розглянемо лише ті з них, які, відповідають навчальній меті підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, які зможуть застосувати викладачі для розвитку технічної творчості.

Ділова гра. Мета ділової гри набути досвід шляхом гри. Ділова гра використовується для отримання конкретних навичок, вмінь і знань, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення. Ділова гра дає можливість здобувачам освіти не боятися помилок і активізувати власний творчий потенціал. Учасники гри стають конкретними носіями виробничих відносин, які мають місце в трудових колективах. У процесі гри створюються умови для розкриття особистості здобувача освіти. Він входить у роль і бере на себе певні обов’язки. Роль спонукає його до імпровізації, виконання її з максимальним використанням наданих можливостей, знань. Ділові ігри застосовуються як засіб набуття професійних знань, умінь і навичок, для розвитку творчого мислення, умінь відстоювати власну позицію, орієнтуватися в проблемах, що виникають. Отже, завдяки широкому впровадженню ділових ігор у навчально – виховний процес підвищується якість засвоєння знань, розвиваються практичні навички, котрі стосуються майбутньої професійної діяльності, формуються такі професійно важливі якості, як організованість, ініціативність, самостійність, здатність до самоаналізу, здатність до співпраці.

Використання презентацій. До найбільш ефективних форм викладання навчального матеріалу слід віднести мультимедійні презентації, створені за допомогою Microsoft Power Point силами викладачів та здобувачів освіти. Power Point – програма, яка дозволяє створювати та демонструвати яскраві презентації на будь-яку тему, що цікавить вас, тут і зараз. Презентація являє собою послідовність слайдів, які змінюють один одного – тобто електронних сторінок.

Ця мультимедійна форма дозволяє подати матеріал як систему яскравих опорних образів, наповнених вичерпною структурованою інформацією в алгоритмічному порядку. Мета такого подання навчальної інформації, перш за все, у формуванні у здобувачів освіти системи образного мислення. Подання навчального матеріалу у вигляді мультимедійної презентації скорочує час навчання, вивільняє ресурси фізичних сил та уваги здобувачів освіти. Це стає можливим завдяки властивостям інтерактивності електронних додатків, які оптимально пристосовані до організації самостійної пізнавальної діяльності здобувачів освіти. Використання презентацій дозволяє побудувати навчально-виховний процес на основі психологічно коректних режимів функціонування уваги, пам’яті, розумової діяльності, гуманізації змісту навчання та педагогічних взаємодій, реконструкції процесу навчання з позиції цілісності. Презентації використовуються на будь-якому етапі вивчення теми і на будь-якому етапі заняття: під час пояснення нового матеріалу, закріплення, узагальнення, контролю.

Метод проектів. У професійному навчанні проектування варто розглядати як основний вид пізнавальної діяльності здобувачів освіти. Використовуючи проектування як метод пізнання, здобувачів освіти приходять до переосмислення ролі знань у соціальній практиці над проектом, а головне рефлексивна оцінка планованій діяльності і досягнутих результатів допомагають їм усвідомити, що знання – це не стільки самоціль, скільки необхідні засоби, що забезпечують здатність людини грамотно вибудовувати свої розумові та життєві стратегії, приймати рішення, адаптуватися у соціумі та самореалізуватися як особистість. Викладачі за допомогою методу-проектів намагаються сформувати із здобувачів освіти самостійних дослідників, спроможних трансформувати себе і виробити власну робочу теорію.

Демонстрування відеороликів. Під час демонстрування відеороликів на заняттях спецдисциплін здобувачі освіти ознайомлюються з технологічними процесами. Великі можливості розкриваються при використанні роликів в зв’язку з застосуванням мультиплікації. У такому разі метод демонстрування відео поєднується з іншими методами навчання (поясненням викладача, бесідою тощо), завдяки чому досягається найбільший навчальний ефект. В одних випадках фільм стає джерелом нових знань, в інших допомагає здобувачам освіти зрозуміти матеріал, викладений викладачем, або узагальнити його.

Використання електронних підручників. Електронні підручники мають ряд переваг перед традиційними: дають можливість продемонструвати процеси, явища, події; на будь якому етапі заняття можна легко повернутися до попереднього моменту (заняття), повторити певний епізод; більшість ППЗ містять іменні покажчики та словники; яскраві образи без надмірних зусиль надовго запам’ятовуються; використання ППЗ дає можливість синтезувати вербальну, візуальну, звукову та рухову інформацію, поєднувати абстрактно-логічні та предметно-образні форми наочності, підвищувати мотивацію навчання за рахунок єдності пізнання та розваги, емоційності та образності форми викладу навчального матеріалу.

Можливості використання мережі Інтернет на заняттях полягають в наступному:

– вільний пошук Інтернет-ресурсів по заданій темі;

– вивчення конкретного Інтернет-ресурсу по методичним вказівкам викладача;

– використання Інтернет-ресурсу в якості дидактичного засобу на заняттях;

– пошук інформації в Інтернеті може супроводжувати такі види навчальної роботи, як: написання рефератів, збір матеріалу по темі, ілюстрування своїх текстів матеріалами з Інтернету.

Безперечним є той факт, що серед вищезазначених методів провідне місце займають інформаційні та телекомунікаційні технології.

Основні напрями застосування комп’ютерної техніки на заняттях:

– підготовка друкованих роздаткових матеріалів (контрольні, самостійні роботи, дидактичні картки для індивідуальної роботи);

– мультимедійний супровід пояснення нового матеріалу (презентації, аудіо -, відеозаписи реальних лекцій, навчальні відеоролики);

– інтерактивне навчання в індивідуальному режимі;

– проведення комп’ютерних практичних робіт;

– обробка здобувачами освіти отриманих даних (побудова таблиць, графіків, створення звітів);

– контроль рівня знань з використанням тестових завдань;

– використання на заняттях і при підготовці до них інтернет-ресурсів.

Подібні заняття дозволяють підвищити інтерес до вивчення спецдисциплін, активізувати їх пізнавальну діяльність, сприяють формуванню наукового світогляду.

В ході поступового розвитку методики викладання спецдисциплін вдосконалюються методи навчання і технологія педагогічної праці, покращуються і збагачується оснащеність навчального процесу. Від примітивного малюнка на піску до навчальних телевізійних передач і навчальних машин – такий шлях еволюції технічних засобів навчання. Подальший прогрес в викладанні спецдисципліни тісно пов’язаний з широким використанням в навчальному процесі технічних засобів навчання (ТЗН), в число яких входять навчальне кіно, телебачення, комп’ютери, діа -, графопроекція, навчальні і контролюючі засоби і системи, радіо -, відео і звукозапис. Технічні засоби навчання повинні стати в руках викладача знаряддями більш ефективної передачі знань підростаючому поколінню і підсилення виховного впливу на них. За класичним визначенням «навчання» – процес пізнання, що характеризується усвідомленням нових понять і їх взаємозв’язків. Як відомо, цей процес є консервативним і непродумане втілення нових методів навчання зумовлює неочікувані результати.

Впровадження інноваційних технологій навчання заслуговує на його вивчення та узагальнення, оскільки дає змогу отримати комплексні знання.

Сьогодні затребувані ті викладачі, які володіють педагогічною технологією та крокують в ногу з сучасністю. Сучасний викладач – це творча особистість. Він повинен бути активним, комунікабельним, динамічним, працездатним, вольовим, впевненим у собі, толерантним, висококомпетентним.