Тетяна РУСНАК

Анкета

	Руснак Тетяна Ананіївна
Освіта	вища
Фах	викладач фізики
Навчальний заклад, рік	Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича  у 2000 році
Посада в ліцеї	викладач фізики
Предмети, що викладає ( класний керівник)	Фізика. Астрономія, Технології Класний керівник групи №3
Педстаж	18 років
Кваліфікаційна категорія	спеціаліст І категорії
Педзвання
Відзнаки	Грамоти:
Методична проблема, над якою працює	Формування національної свідомості, патріотичних почуттів здобувачів освіти засобами національно-патріотичного виховання
Участь у заходах	– Учасник ІХ Всеукраїнського конкурсу  «Вчитель – новатор» – Сертифікат програми Microsoft – Участь у обласному семінарі-практикумі голів методичних комісій загальноосвітніх дисциплін ПТНЗ. – Участь у Міжнародній природознавчій грі «Геліантус»

Картка

про виявлення та вивчення педагогічного досвіду

Навчальний заклад Державний  професійно-технічний навчальний заклад «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг»

Автор досвіду Руснак Тетяна Ананіївна

Стаж роботи 18 років

Суть і зміст досвіду Національно-патріотичне виховання має набути характеру системної і цілеспрямованої діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, навчальних закладів, інститутів громадянського суспільства, громадян з формування у людини і громадянина високої національно-патріотичної свідомості, почуття відданості своїй державі.

Терміни вивчення та узагальнення 2015-2020 н.р., червень2020 р.

Хто вивчає та узагальнює Проскурняк Наталія Михайлівна, голова методичної комісії класних керівників, вихователя гуртожитку, керівника гуртка

Методи вивчення спостереження, анкетування, бесіди

Форма узагальнення висвітлення на сайті ліцею та блозі класного керівника методичних напрацювань, творчі виступи на засіданнях методичного комісії та ШМП, проведення позанавчальних заходів, друк у Збірнику «Уроки мужності», «Кращі педагогічні напрацювання»

Орієнтовний план

вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду класного керівника РУСНАК ТЕТЯНИ АНАНІВНИ

ОПИС

ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

КЛАСНОГО КЕРІВНИКА РУСНАК ТЕТЯНИ АНАНІВНИ

Тема досвіду: «Формування національної свідомості, патріотичних почуттів здобувачів освіти засобами національно-патріотичного виховання».

Адреса досвіду: ДПТНЗ Чернівецький професійний ліцей сфери послуг

Автор досвіду: Руснак Тетяна Ананіївна, класний керівник групи №3

Провідна наукова ідея досвіду: виховати у майбутніх громадян України почуття обов’язку і поняття честі, уміння підкоритися товаришеві й наказати йому, бути ввічливим, суворим, добрим і стійким – залежно від умов життя, удосконалення особистості не тільки як головної продуктивної сили, а й як активного громадянина України, духовно багатої, морально благородної особи. На цьому зосереджуються зусилля всієї системи виховання, формування особи нового типу суверенної держави

Мета досвіду: виховання молодої людини – патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій української національної культури. Передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особи стіс них рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.

Мета та виховні завдання спрямовані на:

• утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей;
• формування високої художньо-естетичної освіченості особистості, формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості;
• виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору своєї світоглядної позиції;
• формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;
• розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації;
• виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки;
• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати;
• формування творчої, працелюбної особистості;
• забезпечення духовного взаємозв’язку поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
• забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров’я;
• формування сімейно-етичної культури.

Актуальність досвіду: у сучасному житті приділяється багато уваги національної самосвідомості здобувачів освіти, згуртовується колектив за допомогою колективних справ, участі у заходах, зорієнтованих на патріотичне виховання, відродження культури, традицій, збереження мови, народу. 

Новизна досвіду: сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, тому передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту є найголовнішою проблемою на сьогоднішній день.

Результативність: забезпечення сприятливими умовами для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей; для розвитку професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності особистості, позитивна динаміка зростання рівня патріотизму в країні, зростання соціальної і трудової активності населення, його внеску до розвитку основних сфер життя, діяльності суспільства і держави, подолання екстремістських проявів окремих груп населення та інших негативних явищ, відродження духовності, соціально-економічна і політична стабільність та зміцнення національної безпеки.

Патріотичне виховання — це сфера духовного життя,

яка проникає в усе, що пізнає,робить,до чого прагне,

що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. Сухомлинський

Від класного керівника на сьогоднішній день залежить дуже багато у вихованні, навчанні, розвитку та житті кожного здобувача освіти. Тому, враховуючи всю важливість професії, пропоную ідею з досвіду роботи у вихованні підростаючого покоління.

Я вважаю, що класний керівник повинен прагнути працювати творчо, а тому завжди пам’ятаю слова В.Сухомлинського: «Якою талановитою не була б людина, але якщо вона не вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом». Прагнути самокритично оцінювати свою діяльність, її результати, намагаюся швидко адаптуватися в умовах соціальних змін.

Індивідуальний підхід

Безумовно, серцевиною виховного процесу є особистість здобувача освіти, і вихователь повинен поважати почуття власної гідності кожного здобувача освіти, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку.

Нові підходи застосовуються й до організації діяльності здобувачів освіти. Вони набагато активніше залучаються до участі в житті суспільства через органи самоврядування здобувачів освіти. Форми такої роботи не є новими, і зараз вони відіграють помітну роль у педагогічному процесі.

На мою думку, ради здобувачів освіти – це один із шляхів практичної підготовки свідомих громадян, патріотів своєї країни. Участь у таких радах сприяє розвитку соціальної активності, поглибленню патріотичних почуттів, відповідальності за власну долю та долю однолітків, вчить їх відстоювати свої права, поважати закони, бути небайдужими до проблем окремої людини, громади і держави. Важливим є залучення здобувачів освіти до діяльності в самоврядуванні здобувачів освіти. Самоврядування здобувачів освіти розглядається як лабораторія громадянського та патріотичного виховання.

З метою організації патріотичного виховання молоді здобувачів освіти у ліцеї також проводяться заходи:

•  які виховують любов до української мови: «День української писемності», «Шевченківське слово», мовно-літературні конкурси;
• пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу: історичне краєзнавство: відвідування місць історичних подій, вивчення літератури, збирання документів та матеріальних пам’яток, влаштування виставок, заочна подорож «Україно ти моя прекрасна», святкування Дня Конституції, Дня незалежності України, Дня Соборності України;
• військово-патріотичного виховання: фестиваль інсценованої патріотичної пісні; святкування Дня перемоги, Дня збройних сил України, дня пам’яті Героїв Крут; «Козацькі забави»; інтелектуальні вікторини «Пишаємося подвигами предків», уроки пам’яті, уроки мужності «Зростаємо громадянами – патріотами землі, що Україною зоветься», «Герої не вмирають»;
• архівно-пошукові: зустрічі з ветеранами Другої Світової війни, родичами загиблих захисників Батьківщини, випуск плакатів, буклетів, газет за матеріалами пошукової діяльності;
• екскурсії до музеїв військових частин, установ, підприємств, вищих навчальних закладів, зустрічі з ветеранами війни, праці та військової служби, походи місцями бойової слави, пошукову роботу, участь у роботі клубів і гуртків патріотичного спрямування; акції з метою упорядкування меморіальних комплексів, пам’ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;
• лекції, бесіди («Я – громадянин-патріот незалежної держави України», «Пам’яті вдячні нащадки», «Моя рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, Прапор, Гімн», «Наша вітчизна – Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права та обов’язки», «Патріотизм-нагальна потреба України», «Моя земля – земля моїх предків», «Україно, матінко моя», «Символи України», «І синє небо, і жовте колосся», «Народні символи» тощо);
• благодійні ярмарки;
• виховні справи, «круглі столи», інформаційні години «У пам’яті світ врятований», «Утверджувати ідеали культури миру – служити миру», «Люблю я свій народ – ціную його звичаї», «Я і соціум: проблеми самореалізації» (спільно з психологом), «Що значить бути патріотом?», «Ми – європейці: реальність і перспективи»;
• уроки пам’яті («Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься», «Наша вулиця носить ім’я героя війни», «Бойові нагороди воїнів, полководців, які визволяли Україну від нацистів»);
• години спілкування «Кольори, що дають надію», «Виховання поваги до державної символіки – важливий елемент виховання патріотизму», «Ми всі – українці, єдина сім’я» Я – громадянин і патріот держави», «Я – українець!», «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»);
• заняття під час проведення «Дня цивільної оборони» з ознайомлення з основними зразками техніки й озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни; відпрацювання практичних дій здобувачів освіти, вихованців і працівників навчальних закладів щодо захисту свого життя та здоров’я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій, проведення тренувальної організованої евакуації.

Ефективним засобом розвитку національної свідомості є народознавчий музей, тому що в ньому можна доторкнутись до історії рідного краю, Батьківщини на яву. Музей – це не кімната, набита різними речами, це місточок між минулим та теперішнім. (працюємо над створенням музейної кімнати).

Також щопонеділка проводиться загальноліцейна інформаційна лінійка, яка розпочинається з підняття прапора та виконання гімну.

За один день патріота виховати не можна, цей процес довготривалий і системний. Тому і початок закладання паростків патріотизму потрібно починати ще в дошкільному віці, в родині, як головному осередку виховання особистості здобувача освіти.

«Модель здобувача освіти-патріота»

1) прагне вивчити українську мову, вільно нею володіти,

2) вивчає історію нашої країни, рідного краю,

3) знає глибоке історичне коріння

4) як волонтер, збирає теплі речі, продукти, ліки, засоби гігієни для воїнів,

5) пише листівки бійцям,

6) купляє та читає українську книгу,

7) не просто любить природу, а й оберігає її, прагне, щоб було екологічно чистим довкілля,

8) глибоко знає рідну символіку й з повагою ставиться до Державних Прапора й Герба України, із хвилюванням співає Гімн.

Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини, досконале володіння українською мовою.

Актуальність національно-патріотичного виховання особистості значною мірою зумовлюється вимогами сучасних державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості, що мають забезпечити усім громадянам рівні стартові можливості для розвитку та застосування їхніх потенційних здібностей.