Схема аналізу уроків за різними аспектами

СХЕМИ АНАЛІЗУ УРОКІВ ЗА РІЗНИМИ АСПЕКТАМИ

Орієнтовна схема повного аналізу уроку

I. Тип і структура уроку:

1. Тип, структура уроку, його місце серед уроків з теми.

2. Мета уроку, дидактичні завдання окремих етапів.

3. Витрата часу.

II. Зміст та методика повторення вивченого:

1. Повнота та глибина перевірки.

2. Методика повторення, диференціація завдань.

3. Кількість задіяних перевіркою здобувачів освіти.

4. Об’єктивність та аргументація оцінювання.

III. Вивчення нового матеріалу:

1. Вимоги програми.

2. Науковість, зв’язок із життям, систематичність, доступність, співвідношення у матеріалі головного та другорядного.

3. Відповідність матеріалу цілям та завданням уроку.

IV. Методи навчання:

1. Оснащеність уроку наочними посібниками, дидактичними ма­теріалами.

2. Обґрунтованість застосованих методів.

3. Активізація пізнавальної діяльності.

4. Використання методів проблемного навчання.

5. Поєднання фронтальної, індивідуальної та групової форм роботи.

6. Самостійна робота здобувачів освіти.

7. Методика контролю та обліку знань.

V. Засвоєння нового:

1. Добір матеріалу для формування умінь та навичок.

2. Самостійна робота під час закріплення.

3. Зворотній зв’язок. Оцінювання відповідей.

VI. Завдання додому:

1. Обсяг, характер і доступність матеріалу.

2. Наявність та характер інструктажу.

3. Наявність диференційованих завдань.

4. Місце домашнього завдання на уроці.

VII. Характер діяльності викладача:

1. Рівень педагогічних вимог до роботи здобувачів освіти, розвитку їхніх мови, мислення.

2. Мова викладача та загальний стиль його поведінки.

3. Організаторська, управлінська діяльність викладача. Робота з різними групами здобувачів освіти.

4. Діяльність викладача як консультанта та координатора навчання.

VIII. Характер діяльності здобувачів освіти:

1. Самостійна робота. Робота в групах.

2. Диференціація та індивідуалізація.

3. Активність мислення.

4. Розвиток психічної сфери здобувачів освіти.

ІХ. Результати уроку:

1. Підбиття підсумків.

2. Виконання плану.

3. Рівень досягнення мети.

4. Рівень якості знань, умінь, навичок, виявлених на уроці.

Орієнтовна схема комплексного аналізу уроку

1. Планування навчально-виховних цілей на основі програм та Їхньої конкретизації за результатами консиліуму:

– освітні завдання уроку;

– виховні завдання;

– завдання розвитку інтелекту, волі, емоцій, інтересів;

– взаємозв’язок дидактичних, виховних цілей розвитку на різних етапах навчання.

2. Оцінювання оптимізації змісту. Виділення основного, суттє­вого. Виділення об’єкта міцного засвоєння. Повноцінність змісту уроку на різних етапах.

3. Вибір та застосування різних джерел повідомлення здобувачами освіти нових знань.

4. Оптимальне поєднання різних методів навчання під час уроку. Обґрунтованість вибору.

5. Використання різних прийомів роботи.

6. Виховання інтересу до навчання.

7. Культура праці викладача та здобувачів освіти.

8. Контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок (форми контролю, відповідність оцінювання рівня знань).

9. Характер домашнього завдання, його диференційованість.

10. Оцінювання самоаналізу та самоконтролю навчальної діяльності.

Орієнтовні схеми аналізу уроків відповідно до поставленої мети

І. МЕТА: планування навчально-виховних завдань уроку та оцінювання їхньої оптимальності

І. Повнота, комплексність, різноманітність завдань уроку.

2. Урахування особливостей здобувачів освіти під час планування задач.

3. Навчальні, виховні, розвиваючі завдання.

4. Наявність диференційованих завдань.

5. Правильність виділення серед системи завдань основних, найбільш суттєвих за цих умов.

ІІ. МЕТА: оцінювання оптимальності змісту уроку

І. Відповідність змісту уроку вимогам програм.

2. Вибір найбільш раціональної логіки розкриття матеріалу.

3. Науковість, систематичність, доступність викладу матеріалу, повнота розкриття теми.

4. Виховна спрямованість уроку.

5. Трудова, політехнічна спрямованість уроку.

6. Оцінювання змісту матеріалу з точки зору його розвиваючого впливу (розвиток пізнавальних інтересів, емоцій, раціональних прийомів мислення, загально навчальних навичок та вмінь, волі, наполегливості).

7. Здійснення міжпредметних зв’язків.

8. Уміння викладача виділяти у змісті матеріалу основні ідеї та думки, концентрувати увагу на провідних принципах, фактах, законах.

9. Помилки під час підбору змісту уроку.

ІІІ. МЕТА: оцінювання оптимальності вибору методів, прийомів та засобів навчання

1. Відповідність методів загальній спрямованості навчання, ди­дактичній меті, змісту матеріалу, віку здобувачів освіти, специфіці предмета.

2. Методи вивчення нового матеріалу.

3. Методи формування вмінь та навичок.

4. Методи стимулювання та мотивації.

5. Методи контролю та самоконтролю.

6. Оптимальність поєднання різних методів, обґрунтованість методів.

7. Використання наочних посібників, дидактичних матеріалів, технічних засобів.

8. Методика організації самостійних робіт.

9. Використання переваг кабінетної системи.

IV. МЕТА: перевірка, оцінювання знань, умінь, навичок

І. Місце контролю в системі уроку.

2. Методи контролю, доцільність Їхнього застосування.

3. Методика перевірки домашніх завдань.

4. Розвиток в здобувачів освіти навичок самоаналізу та самоконтролю (взаємна перевірка, рецензування, запитання тим, хто відповідає).

5. Кількість опитаних здобувачів освіти.

6. Виховний бік перевірки.

7. Урахування індивідуальних особливостей під час перевірки.

8. Способи активізації здобувачів освіти під час перевірки.

9. Кількість оцінок, Їхня об’єктивність, аргументація.

10. Зміст та характер запитань, завдань (відтворюючі, проблемні, спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків та ін.).

11. Оцінювання рівня якості знань, умінь, навичок (повнота, усві­домленість, міцність, глибина, наявність системи у відповідях).

V. МЕТА: як формуються загальнонавчальні вміння та навички на уроці

І. Які завдання формування загальнонавчальних навичок були помічені?

2. Які види діяльності в зв’язку з цим були обрані і чому?

3. Які завдання і вправи пропонувалися для формування загальнонавчальних умінь та навичок?

4. Які методи роботи були обрані і чому?

5. Які загальнонавчальні вміння та навички формувалися і який рівень Їхньої сформованості?

6. Які труднощі мали викладач та здобувачі освіти під час розв’язання цих завдань?

7. Як здійснюються формування навичок, планування навчальної роботи (планування відповідей, творів, доведень)?

8. Як формується вміння виділяти основне в матеріалі (викладач концентрує на ньому увагу, виділяє суттєві ознаки, записує основні думки, підкреслює їх інтонацією, аналізує логіку відповідей здобувачів освіти)?

VІ. МЕТА: вивчення способів активізації пізнавальної діяльності

І. Активізація пізнавальної діяльності на різних етапах уроку.

2. Прийоми активізації у разі застосування різних методів навчання.

3. Використання проблемного навчання, індивідуального та диференційованого підходів із метою активізації пізнавальної діяльності.

4. Види активності (зовнішня, пізнавальна).

5. Моменти найбільшої активності здобувачів освіти, її причини.

6.Результативність активізації в якісному та кількісному відношеннях.

VІІ. МЕТА: вивчення характеру взаємовідносин викладача й здобувачів освіти

І. Організація роботи здобувачів освіти на різних етапах уроку.

2. Вміння викладача володіти групою, активізувати діяльність здобувачів освіти, організувати самостійну роботу.

3. Індивідуальний підхід до здобувачів освіти.

4. Рівень педагогічних вимог до здобувачів освіти, до їхніх відповідей, до розвитку мови та мислення.

5. Характер постановки запитань здобувачам освіти .

6. Реакції на помилки здобувачів освіти.

7. Репліки під час оцінювання здобувачів освіти, аргументація оцінок.

8. Характер і тон дисциплінарних зауважень.

9. Загальна емоційна та інтелектуальна атмосфера на уроці.

І0. Дотримання норм педагогічної етики. Культура спілкування.

11. Стиль і темп роботи викладача, їх вплив на діяльність здобувачів освіти (енергійність, рішучість, млявість, байдужість та ін.).

12. Стимулювання успіхів здобувачів освіти, арсенал стимулів.

13. Мовна взаємодія на уроці (культура мови, логічність, емоційність).

VІІІ. МЕТА: реалізація принципів навчання на уроці

І. Реалізація основних дидактичних принципів у змісті та методах навчання.

2. Реалізація принципів навчання на різних етапах уроку.

3. Показ реалізації одного з принципів навчання на уроці:

– науковості;

– наочності;

– активності та самостійності;

– відповідності навчання реальним можливостям здобувачів освіти та викладача; усвідомленості.

4. Які засоби, методи та прийоми були використані для реалізації принципу усвідомленості:

– чи була використана наочність;

– чи враховувалися вікові та індивідуальні особливості;

– які пізнавальні завдання розв’язувалися;

– чи була організована самостійна пізнавальна робота;

– чи перевірені розуміння домашнього завдання, ступінь осмислення нового матеріалу;

– які прийоми використаю для перевірки усвідомлення нового (доведення, порівняння, постановка проблемних питань).

5. Чи можна говорити про єдність та взаємозв’язок принципів навчання на уроці.

ІХ. МЕТА: організація пізнавальної діяльності на уроці

Організація сприйняття на уроці:

• підготовка до сприйняття;
• створення умов для успішного сприйняття матеріалу;
• види сприйняття (безпосереднє, опосередковане).
• які нові уявлення були сформовані, наскільки вони правильні, повні;
• управління сприйняттям з боку викладача.

Формування понять на уроці:

• якими знаннями оперують всі здобувачі освіти групи;
• виділіть у структурі знань наукові факти, поняття, закони, теорії;
• як викладач формував нові поняття, теоретичні узагальнення,  висновки
• (використовував аналіз, синтез, порівняння);
• який рівень сформованих понять;
• чи були наявними всі етапи формування понять.

Організація запам’ятовування:

• встановлення зв’язку нового з раніше вивченим;
• концентрація уваги на основному;
• організація повторення основних правил, законів, виведених на уроці, організація закріплення.

Психологічний аналіз уроку

1. Загальна психологічна спрямованість уроку:

• мотивація діяльності викладача й здобувачів освіти на уроці (за обов’язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності…);
• інтерес викладача й здобувача освіти  до уроку (до змісту, методів і форм).

2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:

• як здійснювалась робота щодо формування активності, само­стійності й творчості;
• які засоби використовував викладач для постійного переходу від навчання до самонавчання.
• Організація пізнавальної діяльності на уроці:
• чи були установки на сприймання, запам’ятовування і роздуми (що сприйняти, що завчити, що обговорити);
• як викладач домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образність тощо);
• як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості);
• як розвивав пам’ять здобувачів освіти (які види діяльності організовував, як націлював на запам’ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам’ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв);
• як розвивав мислення здобувачів освіти, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генералізацію;
• як працював із поняттями, аргументами;
• як розвивав творчу уяву.

4. Формування вмінь і навичок здобувачів освіти :

• як формував загально навчальні вміння й навички;
• як вироблялися спеціальні вміння й навички;
• які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;
• яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування вмінь і навичок;
• чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок

5. Розвиток емоційно-вольової сфери здобувачів освіти:

• які емоції здобувачів освіти  переважають на уроці;
• які засоби корекції емоцій використав викладач на уроці;
• чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан  здобувача освіти ;
• що робить для активізації вольової сфери у здобувачів освіти ;
• чи помічає здобувачів освіти з агресивним і депресивним станом.
• Психологічна саморегуляція викладача на уроці:
• яке творче самопочуття викладача на уроці;
• який контакт з здобувачами освіти;
• як реагує викладач на аналіз уроку.

Соціологічний аналіз уроку

1. Які форми співпраці викладач використовує на уроці.

2. Які стосунки між педагогом і здобувачами освіти на уроці (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, здобувачі освіти, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо).

3. Як виконують здобувачі освіти доручення або вказівки викладача (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввічливо-коректно)

4. Як спілкуються здобувачі освіти між собою на уроці. Чи допомагають один одному. Чи захищають один одного.

5. Хто з здобувачів освіти займається випереджувальним навчанням. Що вивчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти.

6. Що особливо сподобалось здобувачам освіти на уроці. Яку б вони поставили йому оцінку, якби оцінювали за 10-бальною системою.

7. Чи дістали здобувачі освіти задоволення від уроку. А від чого вони із задоволенням відмовилися б.

8. Який педагогічний такт викладача. Чи завжди педагог на уроці ввічливий, тактовний, доброзичливий. Якщо не завжди, то чому.

9. Як інакше хотіли б здобувачі освіти побудувати урок і стосунки з викладачем.

10. Які скарги має викладач на здобувачів освіти. Що хотів би змінити у стосунках із дітьми.

Аналіз уроку з позицій формування вмінь

1. Мета (щодо оволодіння вміннями).
   1. Структура (співвідношення частин).
   1. Інструктування (орієнтовна основа дій).
   1. Постановка мети.
   1. Пояснення теоретичного блоку.
   1. Перевірка готовності.
   1. Практична робота.
   1. Організація початку і кінця.
   1. Диференційований та індивідуальний підходи. Самостійність.
   1. Поточний контроль і самоконтроль.
   1. Робоче місце.
   1. Підготовка результатів.
   1. Аналіз результатів.
   1. Ступінь виконання роботи.
   1. Підсумковий контроль (аналіз роботи).
   1. Дотримання нормативних умов.
   1. Узагальнення, підбиття підсумків.

Аналіз уроку з позицій розвивального навчання

Розвивальна мета. Методи і прийоми.

Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, колективні, ігрові.

Формування знань, умінь, навичок.

Поняття, змістове узагальнення, робота зони найближчого розвитку, від абстрактного до конкретного, укрупнення дидактичних одиниць, підвищений темп, орієнтовна основа дій.

Формування способів розумових дій.

Доцільна навчальна діяльність, узагальнення, класифікація, судження, висновки, аналіз, синтез, формування самоорганізаційних механізмів особистості, творчість, пізнавальна мотивація, вольова мотивація, самонавчання, самоствердження (Я-концепція), саморегуляція.

Принцип обліку індивідуальних особливостей. Індивідуальний підхід. Рівнева диференціація.

Інші якості особистості.

Аналіз виховних аспектів уроку

Світоглядний напрямок

Особистість викладача (приклад), оптимізм, стосунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля.

Навчальна праця на уроці.

Робоче місце, планування, активність, самостійність, повага до істини, старанність.

Виховання дисципліни.

Виховання здобувачів освіти, дотримання порядку, відповідальність, уміння слухати, вимоги на уроці, тактовність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на: довірі, успіхові, інтересах.

Особистий підхід на уроці.

Педагогічна любов, розуміння здобувачів освіти, допомога здобувачів освіти, оцінювання здобувачів освіти.

Схема аналізу уроку іноземної мови

1. Мета уроку визначена (чітко, конкретно, дидактично правильно, недостатньо чітко, не конкретно, дидактично виправдано).
2. Види (етапи) мовної діяльності (взаємопов’язані, недостатньо  логічно послідовно, не послідовно, обумовлені темою і метою уроку, не обумовлені змістом уроку та поставленим дидактичним завданням).
3. Використані методи роботи (ефективні, малоефективні, неефективні, передбачають ознайомлюючий, стандартизуючий, варіантний, комбінований характер мовної діяльності здобувачів освіти).
4. Прийоми (вступу, активізації, практичного застосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні, доцільні, стимулюючі активну пізнавальну мовну діяльність здобувачів освіти, одноманітні, доцільні, нестимулюючі).
5. Викладач застосував (парні, індивідуальні, комбіновані форми роботи, які сприяли, не сприяли формуванню мовних умінь і навичок).
6. Використання аудіовізуальних способів навчання (магнітофон, програвач, діафільми, епідіаскоп, кінофільм, таблиці, картини і т.д.).
7. Зворотний зв’язок (достатній, достатній частково, незадовільний).
8. Темп уроку (високий, уповільнений). Мовною практикою охоплені (всі здобувачі освіти групи, більша частина, менша, окремі здобувачі освіти).

9. Мовна діяльність здобувача освіти (повністю, частково) спрямована на (формування, активізацію, автоматизацію) умінь та навичок (вимови, аудіювання, діалогічного мовлення, монологічного, читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає визначеній меті уроку).

10. Мовлення здобувачів освіти має (рецептивний, репродуктивний, умовно продуктивний, продуктивний характер), комунікативне (повністю, частково) обумовлене, необумовлене.

11. Здобувачі освіти оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення, репліки, зв’язного висловлювання) з використанням (без використання) навчальної опори (логічних: аналогій, алгоритмів, схем, таблиць; зорових, складових і слухозорових: картин, ілюстрацій, озвучень картини та діафільмів і т.д.).

12. Здобувачі освіти проявили (стійкі, слабкі, незадовільні) уміння і навички під час оперування лексичними одиницями, граматичними структурами в (алогічних, відмінних) ситуаціях усного спілкування, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного).

13. Типовими недоліками в мовній підготовці здобувачів освіти є (недосконала вимова, відсутність фонематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усвідомлення граматичних структур, недостатні навички самостійного мовлення без використання навчальних опор, невміння користуватися стимулюючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.).

14. Інтерес здобувачів освіти до вивчення іноземної мови (великий, значний, незначний, відсутній).

15. Урок проведений на високому, невисокому, незадовільному (науковому рівні); методично: грамотно, недостатньо грамотно, незадовільно).

Викладачу потрібно: дотримуватись вимог програми;

• ознайомитись із рекомендаціями інструктивно-методичних матеріалів і методичних посібників із питань;
• вивчити досвід розв’язання таких методичних проблем у практиці роботи викладачів;
• звернути увагу на підготовку здобувачів освіти до уроку, наявність у них підручників, словників, зошитів, організація гуртових і парних видів роботи, чіткість і лаконічність формування завдань здобувачам освіти , естетичний вигляд наочних посібників та ін.;
• відвідати уроки викладачів у групах;
• поглиблено самостійно вивчити тему (проблему).

Схема аналізу уроку математики

1. Підготовка викладача до уроку (записи на дошці, обладнання, таблиці).

2. Обладнання робочого місця здобувача освіти  (чи є все необхідне дляуроку), підготовка здобувачів освіти до уроку.

3. Чи правильно визначені викладачем навчальні, виховні, розвиваючі цілі? Які конкретно навчально-пізнавальні завдання ставив викладач перед здобувачами освіти на уроці? Чи досягнув викладач мети на уроці?

4. Відповідність змісту уроку програмі. Місце серед інших уроків щодо вивчення всієї теми.

5. Виконання основних принципів дидактики (науковість, наочність, доступність, єдність теорії з практикою).

6. Як визначено структуру уроку, види, прийоми і методи роботи відповідно до мети, змісту уроку і рівня підготовленості здобувачів освіти?

7. Як здійснювався диференційований підхід у навчанні здобувачів освіти? Попередження неуспішності здобувачів освіти.

8. НОП на уроці, раціональне використання часу на уроці.

9. Контроль за знаннями здобувачів освіти. Форми контролю. Види опитування. Об’єктивність оцінювання.

10. Способи розвитку розумової діяльності здобувачів освіти.

11. Система повторення.

12. Види перевірки домашнього завдання.

13. Усвідомлення у засвоєнні здобувачами освіти правил, математичних понять, математичної символіки.

14. Розвиток математичної мови.

15. Як розв’язувалося завдання – озброїти здобувачів освіти методами самостійної роботи (проведення спеціальних індивідуальних завдань, самостійна робота з підручником, літературою, навчаючих самостійних робіт

16. Прищеплювання інтересу до предмета.

17. Міжпредметні зв’язки.

18. Спілкування викладача з здобувачами освіти (такт, бажання допомогти здобувачу освіти).

19. Домашні завдання (рівень, обсяг, інструктаж, врахування індивідуальних можливостей).

20. Підбиття підсумку уроку.

Схема аналізу уроку біології

I. Чи правильно визначена мета уроку.

– Які нові питання, закони передбачається вивчити.

– Як розкриваються навчальні й виховні завдання уроку.

– Який навчальний матеріал планується повторити.

– Які поняття формуються, які закріплюються відповідно до програми.

ІІ. Доцільність розподілу навчального часу на певні етапи уроку, чи відповідає хід уроку наміченому плану.

Ш. Зміст уроку: 1. Відповідність змісту уроку програмі.

2. Наукова спрямованість уроку.

3. Уміння викладача виділити основне в навчальному матеріалі, не перевантажувати урок другорядним матеріалом.

4. Дотримання принципу науковості та доступності.

5. Наочність (таблиці, гербарії, моделі, колекції, живі об’єкти, ТЗН).

6. Використання на уроках результатів робіт здобувачів освіти, отриманих на інших видах навчальної діяльності (вдома, на екскурсіях, у куточках живої природи та ін.).

7. Практичні роботи з натуральними об’єктами:

• розпізнання;
• спостереження;
• визначення;
• зіставлення;
• короткочасний експеримент (якщо він є на уроці).

8. Опора на раніше вивчене.

9. Зв’язок теорії з практикою.

10. Ознайомлення здобувачів освіти з екологічними проблемами.

11. Наступність у вивченні матеріалу.

12. Ступінь самостійної навчальної діяльності здобувачів освіти:

• самостійність суджень;
• усвідомленість запам’ятовування;
• вміння використовувати наявні знання;
• закріплення (застосування знань у нестандартних ситуаціях, робота з підручником, обгpунтованість відповідей).

13. Диференціація навчання.

14. Контроль та оцінювання.

15. Домашні завдання (обсяг, посильність, інструктаж).

16. Реалізація завдань уроку.

Схема аналізу уроку хімії

1. Чи відповідає зміст уроку поставленій меті, чи правильно дібраний матеріал для досягнення мети.

2. Чи відповідає теоретичний рівень викладу матеріалу рівню групи. Як виконується програма.

3. На якому науковому рівні викладається матеріал.

4. Чи здійснюється зв’язок із вивченим раніше. Як використовуються міжпредметні зв’язки.

5. Добір методів та засобів викладання матеріалу (проблемно пошуковий, ілюстративний, евристичний тощо).

6. Застосування наочності.

7. Вимоги до хімічного експерименту:

• підготовленість та стан обладнання;
• дотримання техніки безпеки;
• уважне ставлення здобувачів освіти до роботи;
• аналіз та фіксування дослідів.

8. Мова викладача.

9. Контроль та оцінювання. Форми контролю:

• письмові;
• усні;
•  самостійні і контрольні роботи.

10. Диференціація навчання.

11. Домашнє завдання. Обсяг, доступність, інструктаж із виконання.

12. Досягнення мети та завдань уроку.

Схема аналізу уроку фізики

1. Відповідність теми уроку програмі.

2. Відповідність змісту та структури поставленій меті.

3. Науковість викладу викладачем програмового матеріалу, його політехнічна спрямованість.

4. Здійснення зв’язку раніше вивченого матеріалу з новим (повторення, закріплення, узагальнення).

5. Методи та засоби передачі матеріалу, постановка демонстраційного експерименту, розв’язування задач.

6. Ефективність використання технічних засобів навчання.

7. Застосування наочних посібників (таблиці, схеми, плакати).

8. Використання на уроці різноманітних видів робіт та завдань, що вимагають застосування здобутих здобувачами освіти теоретичних знань.

9. Формування навичок самостійно здобувати та поглиблювати знання.

10. Здійснення диференційованого навчання.

11. Контроль за рівнем якості засвоєння здобувачами освіти, цілеспрямованість та планомірність його здійснення.

12. Обсяг, рівень, доступність, система перевірки домашніх завдань.

13. Зацікавленість здобувачів освіти темою, змістом та методами ведення уроку.

14. Розвиток логічного мислення. Активізація розумової діяльності здобувачів освіти.

15. Досягнення мети. цілей та завдань уроку.

Аналіз уроку фізичної культури

Під час аналізу уроку зверніть увагу на таке:

1. Підготовка викладача до уроку.

2. Місце проведення.

3. Інвентар, наочність, наявність ТЗН, картки.

4. Своєчасність початку уроку:

5. Зовнішній вигляд викладача, наявність плану уроку.

6. Зовнішній вигляд здобувачів освіти.

7. Шикування, здача рапорту, привітання, постановка завдань уроку.

8. Дозування у часі частин уроку (підготовча частина – від 25 до 30 хв, заключна частина – 5 хв.).

9. Мова, тон викладача, володіння правильною термінологією.

10. Фізіологічна послідовність під час виконання фізичних вправ (від легкого до складного і від складного до легкого).

11. Поведінка здобувачів освіти під час уроку. Виховання свідомої дисципліни.

12. Професійно-методична підготовка викладача.

13. Забезпечення на уроці індивідуального і диференційованого підходу до здобувачів освіти (робота за картками).

14. Оцінювання знань і вмінь здобувачів освіти, його об’єктивність, коментування (заохочення, оголошення подяки).

Примітка. Навчальну частину уроку можна не оцінювати.

І 5. Фізичне навантаження на уроці.

16. Міжпредметні зв’язки.

Кожен урок розпочинати зі спортивних вправ. У ході уроку задіювати теоретичні відомості. Привчити здобувачів освіти до самостійних занять. У заключній частині уроку підбити підсумок, виставити оцінки, дати домашнє завдання.