Наталія ПРОСКУРНЯК

КАРТКА ПРО ВИЯВЛЕННЯ ТА ВИВЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Навчальний заклад: Державний  професійно-технічний навчальний заклад «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг»

Автор досвіду: Проскурняк Наталія Михайлівна

Стаж роботи: 17 років

Суть і зміст досвіду: виконуючи основні завдання сучасної освіти, викладач спрямовує діяльність на інтеграцію сучасних технологій навчання, у результаті чого здобувачі освіти більш ефективно засвоюють матеріал на уроках.

Терміни вивчення та узагальнення: 2019-2020 н.р., лютий, 2020 р.

Хто вивчає та узагальнює: Лупул Катерина Вікторівна, голова методичної комісії викладачів загальноосвітніх дисциплін гуманітарного циклу.

Методи вивчення: спостереження, анкетування, вивчення літератури.

Форма узагальнення: оформлення блогу викладача, творчі виступи на засіданнях методичного об’єднання, проведення відкритих уроків і позанавчальних заходів, виставка педагогічних ідей та друк у Вісниках НМЦ ПТО у Чернівецький області.

Орієнтовний план

вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду викладача зарубіжної літератури

ПРОСКУРНЯК НАТАЛІЇ МИХАЙЛІВНИ

План

вивчення досвіду роботи викладача зарубіжної літератури Проскурняк Наталії Михайлівни

Тема досвіду: Співробітництво викладача й здобувача освіти в умовах інтеграції сучасних педагогічних технологій.

Обґрунтування теми: інтеграція сучасних педагогічних технологій дозволяє більш продуктивно організовувати роботу на уроці. Нестандартні підходи до навчання, уміле поєднання інтерактивних технологій, концентрованого та особистісно зорієнтованого навчання, забезпечують міцні знання здобувачів освіти.

Мета досвіду: творче впровадження у навчальний процес інноваційних технологій, що служить зразком для інших педагогів.

ОПИС ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

викладача зарубіжної літератури

ПРОСКУРНЯК НАТАЛІЇ МИХАЙЛІВНИ

В труді прийде натхнення раз у рік,

Але коли – не знає чоловік.

Щоб тих щасливих днів не загубити,

Потрібно працювати цілий вік.

Дмитро Павличко

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу, як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського. У книзі «Сто порад учителю» він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці…» Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожного здобувача освіти – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між викладачем та здобувачем освіти. Саме тому я зупинилась на вирішенні такої науково – методичної проблеми «Співробітництво викладача й здобувача освіти в умовах інтеграції сучасних педагогічних технологій». Успішне використання тієї чи іншої технології навчання вимагає від педагога глибоких знань навчального предмета, педагогіки, методології, психології; залежить від ерудованості, практичних умінь викладача, творчості, майстерності. У своїй роботі апробую спосіб інтеграції таких сучасних технологій навчання:

• концентроване навчання (блочний виклад матеріалу);
• інтерактивні технології;
• особистісно зорієнтоване навчання.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути у методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета. Наприклад, навчальний матеріал з літератури я об’єдную у блоки. Починаючи вивчення теми, ми зі здобувачами освіти індивідуально, у групах чи фронтально обговорюємо, аналізуємо навчальний матеріал. Основні поняття з теми фіксуємо в опорних конспектах, а потім засвоюємо шляхом неодноразового повторення. Уроки, на яких робимо ідейно-художній аналіз твору, збагачуємо інтерактивними формами роботи. При цьому увагу акцентую на мотивації необхідності вивчення певних наукових понять.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким же повинен він бути?

Сучасний урок для мене – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є:

• підготовка не літературознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;
• навчання не словом, а справою;
• проведення його не для здобувачів освіти, а разом з ними;
• спрямовування діяльності не на групу в цілому, а на особистість кожного здобувача освіти;
• забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

Складові ефективності й успішності уроку можна зобразити так:

Глибокі теоретичні + ретельне планування + творчий підхід + знання та підготовка до уроку викладача.

За визначенням О.Іваницького, основною метою концентрованого навчання є об’єднання занять у навчальні блоки. Отже, переакцентувавши увагу з екстенсивного навчання на інтенсивне, матеріал з літератури вивчаємо укрупненими частинами (блоками). Так, урок вивчення нового матеріалу можна умовно поділити на два етапи:

І – бесіда, в якій переплітаються мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань, засвоєння нового матеріалу (з підручника і слів викладача).

ІІ – повторний виклад матеріалу, розповідь за опорним конспектом.

Мета його – стисло, доступно, у логічній послідовності відтворити відомі вже здобувачам освіти вузлові питання теми, пов’язавши його із опорним конспектом. Під час пояснення здобувачі освіти нічого не пишуть. Записи робляться лише після повного засвоєння теми, в окремих зошитах і трьома кольорами: зеленим – теоретичний матеріал, червоним – найголовніші відомості, синім – визначення. Такий підхід дозволяє практикувати систему уроків різного типу в межах однієї теми. Особистість здобувача освіти з об’єкта навчання перетворюється на головну фігуру. Багаторазове повторення матеріалу в найрізноманітніших формах, групування і подача матеріалу у вигляді блоків довели, що навчання під силу всім. На думку Г. Лозанова, така система роботи спрямована на комплексний розвиток особистості здобувача освіти.

Систему уроків з блок – теми логічно наситити інтерактивними завданнями. Інтерактивне навчання, на думку Є.Коротаєвої, це навчання «занурене» у спілкування. У житті людини спілкування не існує як відокремлений процес або самостійна форма активності. Воно входить до складу індивідуальної або групової практичної діяльності. Поза спілкуванням формування особистості взагалі неможливе. Інтерактивні форми роботи сприяють розвитку ініціативи, незалежності, уяви, співпраці з іншими здобувачами освіти.

Інтерактивне завдання – центральна частина заняття. Вона займає близько 50-60% уроку. Заняття організовуються як індивідуально, так і колективно. Колективну діяльність можна поділити на колективно-фронтальну, колективно-групову та роботу в парах. Здобувачам освіти подобається робота у групах, кожна з яких колективно виконує конкретне навчальне завдання – однакове для всіх груп чи різне. При цьому можна передбачити не лише спільну роботу в одній групі, а й міжгрупову взаємодію. Організована таким чином робота сприяє підвищенню навчальної активності здобувачів освіти, усуває їхню природну скутість (запитати у свого товариша значно простіше, ніж у викладача), дає змогу кожному здобувачеві освіти засвоювати навчальний матеріал у природньому йому темпі, а також є дієвим засобом у посиленні індивідуалізації навчанні. Кожен викладач, як би не намагався, не може врахувати всіх нюансів, які виникають під час проведення уроку. Саме тому, той чи інший наперед спланований урок може «дати збій» і не принести очікуваного результату. Але коли ставиш на перший план особистість здобувача освіти, опираєшся на його життєвий досвід, враховуєш його здібності та інтереси, намагаєшся сформувати позитивну мотивацію здобувачів освіти до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні – то, вважай, ти виконуєш головне завдання викладача – формуєш справжню людину.

Всі вище перераховані умови є фундаментальними у технології особистісно зорієнтованого навчання, яке передбачає органічне сполучення навчання (як нормативної діяльності суспільства) та учіння (як діяльності, в якій бере участь кожний конкретний здобувач освіти та досвід здійснення якої має значення для окремого здобувача освіти). На такому уроці потрібно не просто викладати свій предмет, а вміти аналізувати зміст того, чим уже володіє здобувач освіти із запропонованої теми, що він про це думає, де він з цим уже зустрічався або де може зустрітися. Методика технології особистісно зорієнтованого навчання, особливо, плідно спрацьовує на уроках зарубіжної літератури. Під час бесід немає правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, різні точки зору. Відбувається своєрідний обмін знаннями, колективний відбір змісту. Але є завдання викладача переконати здобувачів освіти прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання. Серед багатьох методів роботи у технології особистісно зорієнтованого навчання, які стимулюють інтерес здобувачів освіти до нових знань, сприяють розвитку здобувача освіти через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, апробовую метод проектів (першим науково описав його американський вчений Кільпатрик). В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності здобувачів освіти. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи. Здобувачі освіти усвідомлюють велику відповідальність. Вони свідомі, дуже важливим є уникнути умови: штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво щоразу шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше. Теми для проектів, що виконували мої здобувачі освіти, обиралися ними виключно за бажанням. Тобто опрацьовувався матеріал, який викликав в здобувачів освіти зацікавлення. Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці викладача та здобувача освіти .

Стосовно цього спадає на думку одна давня притча. У середні віки у французькому місті Шарті будували собор. Якось трьох тачечників, які виконували однакову роботу – перевозили камінь, запитали:

– Слухайте, друзі, що ви робите?

Перший робітник похмуро глянув і роздратовано відповів: «Тобі що, повилазило? Не бачиш – камінь тягаю на майданчик, хай йому грець!»

Другий спокійно сказав: «Що я роблю? Заробляю на кусень хліба для своєї родини».

А третій розігнувся, витер спітніле чоло, усміхнувся і з гордістю сказав: «Я будую Шартський собор!»

Ідея цієї притчі актуальна й нині: праця не лише нестерпний тягар чи засіб для матеріального забезпечення, а й  найперше – джерело творчості, щастя.

У Святому письмі сказано: «Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці та шукає в ній утіху». Це є істина. Вважаю, що мені теж є з чого порадіти. Адже мої здобувачі освіти неодноразово здобували перемоги на олімпіадах і конкурсах. Та ці заслуги я, в першу чергу, адресую їм, а не собі, а віддачі шукаю у повазі, щирому ставленні, творчій співпраці та взаєморозумінні.