Абетка. Модель сучасного уроку

Абетка. Модель сучасного уроку

«А» «Ажурна пилка» Метод дозволяє здобувачам освіти працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує здобувачів освіти допомагати одне одному «вчитися навчаючи». Під час роботи за допомогою методу «ажурна пилка» здобувачі освіти працюють у різних групах.

Спочатку вони працювали в «домашній групі».

Потім в іншій групі здобувачі освіти виступають у ролі експертів з питання, над яким працювали в «домашній» групі, та отримують інформацію від представників інших груп.

Потім здобувачі освіти повертаються у свою «домашню» групу для того, щоб поділитися новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп.

«Домашні» групи: кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал.

Бажано обрати в групі головуючого, таймкілера (того, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен учасник розуміє зміст матеріалу.

«Експертні» групи: після того як викладач об’єднав здобувачів освіти у нові групи, вони стають експертами з тієї теми, яку вивчали в «домашній» групі. Здобувачі освіти по черзі намагаються за визначений викладачем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів нових груп та сприйняти нову інформацію від них.

«Акваріум» Група ділиться на 2-4 підгрупи. Одна підгрупа розміщується в центрі кабінету, утворивши внутрішнє коло. Учасники групи починають обговорювати запропоновану викладачем проблему. Усі інші здобувачі освіти мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що працює «в акваріумі», потрібно:

• озвучити ситуацію;
• обговорити її, використовуючи метод;
• дискусії;
• дійти спільного рішення.

На роботу дається 3-5 хв. Після обговорення, група займає місця у зовнішньому колі, а викладач ставить групі запитання:

Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?

Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша підгрупа і обговорює наступну ситуацію (проблему). Всі групи по черзі мають побувати в «акваріумі».

«Асоціації на дошці» Залучає власний досвід здобувачів освіти, має високий ступінь зацікавленості, проводиться фронтально. Доцільно використовувати під час мотивації вивчення теоретичного матеріалу (ідеї, поняття) та питань методології. Можна застосовувати як під час проведення мотивації теми (розділу) , так і під час мотивації окремих уроків або питань. Для посилення емоційності та емпатії (співпереживання) бажано використовувати фотографії, пісні, афоризми, вірші тощо. Залежно від змісту має три види проведення:

• «поняття» – викладач вертикально записує на дошці основне поняття, яке мають опрацювати здобувачі освіти. Після цього просить здобувачів освіти назвати ознаки цього поняття або асоціації, які воно у них викликає. Обов’язковою умовою є те, щоб ці слова мали спільні з основним поняттям літери (кросворд);
• «квітка» – викладач малює на дошці квітку (серединка і чотири пелюстки). Усередині записує основне поняття, а на пелюстках слова, наприклад: «особа», «родина», «суспільство», «держава». Після цього здобувачі освіти повинні назвати прояви даного поняття у зазначених сферах. Викладач їх записує на пелюстках;
• «прямокутник» – викладач малює на дошці прямокутник і записує на ньому основне поняття. Здобувачі освіти повинні назвати синоніми, антоніми, прикметники і дієслова, що, на їхню думку, пов’язані з даним поняттям. Всі вони записуються на відповідних сторонах прямокутника. Коли асоціації закінчуються, викладач пропонує здобувачам освіти з кожної групи відібрати по три найхарактерніших. Із відібраними асоціаціями відбуватиметься подальша робота.

«Аукціон» Полягає в публічному «продажу з молотка» простих предметів. «Продаж» здійснюється за знаннями – відповідями, а «покупцем» вважається той, хто останнім дасть правильну відповідь. Предмети для продажу підбираються так, щоб запропонувати ланцюжок відповідей, де останній – найважчий. Урок вчить бачити явище, закономірності в навколишньому. Мета – повторити та зміцнити знання здобувачів освіти з теми конкретного курсу навчального предмета, продемонструвати практичне застосування знань. Готують такий урок, як правило, викладач разом з членами предметного гуртка, які організовують збір предметів для «продажу», готують костюми для ведучих, забезпечують музичний супровід. Структура уроку-аукціону: привітання, повторення основних питань з теми, пояснення правил аукціону, «продаж» предметів, музична пауза, продовження «продажу», музичний фінал, підсумки.

«Б» «Багатомірна матриця» Морфологічний аналіз в основі методу принцип системного аналізу: здобувачам освіти пропонується у процесі розробки нової ідеї скласти матрицю, де необхідно розкрити повний перелік ознак даної ідеї або задачі (характеристики, процеси, параметри, критерії тощо).

Бінарний урок Цей урок об’єднує діяльність викладачів різноманітних дисциплін та здобувачів освіти, що дозволяє значною мірою активізувати навчальний процес та встановити наочні міжпредметні зв’язки. Основна мета – встановлення основних та супутніх закономірностей у конкретному об’єкті. Особливістю даного уроку є визначення конкретної теми, навчальної групи та місця проведення, вибір напарника, з яким необхідно досягнути певної психологічної сумісності. На цьому уроці виникає цікаве явище: на перше місце висуваються не професійні, а особисті якості педагога. Інтелектуальна співпраця двох викладачів з здобувачами освіти на уроці не тільки сприяє методичному взаємозбагаченню, але й визначає глибину обґрунтування теми уроку.

У ході бінарного уроку можна досягти наступних результатів:

• забезпечити наочність міжпредметних зв’язків;
• активізувати самостійну діяльність здобувачів освіти;
• забезпечити глибоке обґрунтування теоретичного матеріалу;
• підвищити інтерес здобувачів освіти до предметів, що вивчаються;
• відпрацювати навички розв’язування задач;
• найбільш повне використання психологічних особливостей здобувачів освіти даного віку.

Бліц-турнір Це конкурси. Вони проводяться на повторювально-узагальнюючих уроках. їх мета – розвиток усного мовлення, осмислення, розуміння матеріалу, швидкість реакції.

Бліц-інтерв’ю Цей вид роботи використовується для перевірки знань, які отримані на попередніх уроках. Здобувачі освіти самостійно готують запитання, що будуть ставити під час «інтерв’ю». Найголовніша вимога – вони мають бути чіткі та лаконічні. Під час виконання цієї вправи здобувачі освіти навчаються із фактів виділяти головні думки, на основі яких і будують запитання, що вимагають відповіді двома-трьома словами. До того ж розвивається взаємоповага та конкретне ставлення одне до одного. Для проведення «інтерв’ю» колектив поділяється на «експертів» та «журналістів». «Експерти» займають місце в центрі, «журналісти» по черзі ставлять запитання.

«Брейн-ринг» Відома телевізійна гра, де стартом є цікаве запитання, а фінішем – відповідь. Такий урок дозволяє здобувачам освіти відчути себе ерудитом.

«Брейн-стормінг» (мозковий штурм) Застосовується під час мотивації питань, пов’язаних із пошуком шляхів вирішення проблем, а не з усвідомленням змісту понять. Основним змістом, що вивчається на уроці, є моральні орієнтації та цінності, доцільно використовувати методи «Класифікація» та «Альтернатива».

«Класифікація». Суть методу полягає в тому, що здобувачі освіти отримують робочі картки, на яких розміщені різні ознаки певних понять або явищ. Спираючись на власний досвід та уподобання, здобувачі освіти повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями.

«Альтернатива». На робочій картці записана певна проблема і ряд альтернативних пропозицій щодо її вирішення. Кожен здобувач освіти самостійно повинен обрати тільки одну із запропонованих альтернатив і пояснити свій вибір.

«Броунівський рух» Дозволяє кожному здобувачу освіти виступити у ролі викладача, передаючи свої знання одногрупникам. Використання «Броунівського руху» дає можливість багаторазового повторення одним здобувачем освіти своєї частини навчального матеріалу, ознайомлення з іншими і систематизації загальної картини теми.

Організація роботи Кожен здобувач освіти повинен отримати свій «навчальний блок» з теми. Протягом кількох хвилин здобувачі освіти читають інформацію. Головне – переконатися, чи зрозуміють вони прочитане.

Запропонуйте їм почати ходити по групі і знайомити зі своєю інформацією інших одногрупників. Здобувач освіти може одночасно спілкуватися тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися набутою інформацією і отримати зворотну від іншого здобувача освіти. Протягом відведеного часу треба забезпечити спілкування кожного здобувача освіти з максимальною кількістю інших для отримання якомога повної інформації з теми.

Після того як здобувачі освіти завершать цю вправу, запропонуйте їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Проаналізуйте та узагальніть отримані ними знання. Відповіді можуть записуватись на дошці.

«В» Веббінг перекладається як «павутиння слів». Це метод побудови логічних структурованих зв’язків між явищами і подіями. Ґрунтується він на асоціативних і логічних елементах розумової діяльності здобувачів освіти. Веббінг починається з ключового слова, навколо якого «нарощуються» інші терміни, що пов’язані з ним асоціативно або логічно.

Взаємоконтроль Це уроки опитування раніше пройденого матеріалу. група ділиться на підгрупи по 3 – 5 чоловік. Команди комплектуються за принципом добровільності, але в них обов’язково є «слабкі» та «сильні» здобувачі освіти. Здобувачі освіти перевіряють один у одного виконання завдань. При цьому проявляється відповідальність, взаємодопомога, взаємовиручка.

«Відстрочена відгадка» За допомогою цих прийомів на уроці створюється установка, за якої здобувачі освіти позитивно налаштовують себе на сприйняття нових знань, а відстрочена відгадка буде стимулювати пізнавальну активність протягом усього уроку.

Винахідництво Уроки цього типу розвивають творчість здобувачів освіти, їх вміння нестандартно мислити, давати нестандартні вирішення завдань. Вони пробуджують інтерес та смак до удосконалення чогось, раціоналізаторства. На уроках цього типу протягом уроку вивчається нова тема. Можуть проводитися з допомогою опорних конспектів (логічного плану відповіді з допомогою символів).

• підвищити інтерес здобувачів освіти до предметів, що вивчаються;
• відпрацювати навички розв’язування задач;
• найбільш повне використання психологічних особливостей здобувачів освіти даного віку.

Вікторина Одна з ігрових форм проведення уроку, що полягає в змаганні здобувачів освіти у відповідях на запропоновані запитання (підбираються так, щоб тему, яка вивчається, подати у цікавому пізнавальному плані). Здобувачів освіти можна поділити на команди або організувати індивідуальні виступи.

Виставка У навчальному кабінеті виставляється демонстраційне та лабораторне обладнання за темою, що вивчається, науково-популярна література, реферати, саморобні газети, наочні посібники, зроблені за минулі роки, комп’ютери з навчальними програмами, діа – та фоно – обладнання. Кожну частину виставки обслуговує здобувач освіти-екскурсовод. Здобувачі освіти групами переходять від однієї експозиції до другої (наприклад, від книго-журнальної до приладдя і далі – до реферативної), дивляться, слухають екскурсовода, ставлять питання, виконують досліди. Наприкінці заняття здобувачі освіти пишуть відгук про виставку або рецензію за заданим планом:

1. Що вам найбільше сподобалося на виставці?
2. З якими новими поняттями, законами, приладами ви познайомилися?
3. Де і для чого вони використовуються?
4. Про що ви бажаєте отримати додаткову інформацію?
5. За якою темою ви могли б виступити на семінарі?
6. Ваше враження про проведення заняття.
7. Ваші зауваження та пропозиції.

Таке заняття може проводитися як на початку вивчення теми, так і під час її узагальнення.

Вступні уроки Проводяться на початку навчального року, коли починається вивчення нового курсу або на початку вивчення великого розділу програми. Мета таких уроків – створити у здобувачів освіти відповідні психологічні установки на навчальну роботу, зацікавити, розкрити практичну роль знань і їх необхідність. Якщо цей урок – лекція, то об’єднується зміст матеріалу в цілому. Особлива увага приділяється роз’ясненню головного матеріалу теми, складанню плану-конспекту.

Вступний семінар Спирається на знання й досвід, які вже мають здобувачі освіти. Після пояснення викладачем структури семінару здобувачі освіти колективно збирають інформацію за новою темою і класифікують її за розділами. За кожним розділом здобувачі освіти обирають груповодів, які ведуть набір до своїх груп. Групи працюють із зібраною інформацією за заданим алгоритмом і готують виступи перед групою, які аналізуються й оцінюються самими здобувачами освіти.

«Г» Гра – життєдайне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та прагнень. Активізація пізнавальної активності та розвиток інтелектуального мислення – це ті проблеми, які вирішуються в процесі ігромистецтва, колективної радісної дії викладача й здобувачів освіти, у стані емоційної піднесеності. Перевірка знань на уроці, яка відбувається у формі гри, не нав’язується здобувачам освіти, не викликає у них неприємних відчуттів. Гра висуває до здобувача освіти моральні вимоги, виховує почуття справедливості, чесності, відповідальності перед командою, розвиває доброзичливе ставлення одне до одного.

Ігри можна використовувати як на певних етапах уроку, так і на окремому занятті. Тривалість гри може бути різною – це залежить від мети, якої хоче досягнути викладач цією грою.

Гра-конференція Одна з ігрових форм проведення уроку, що імітує збори, нараду представників наукових організацій для обговорення й розв’язування певних питань.

Гра-подорож Одна з ігрових форм проведення уроку, що полягає в змаганні здобувачів освіти на швидкість проходження маршруту, подоланні перешкод та досягненні мети (перешкодами є різні запитання з теми чи розділу; продовжити рух за маршрутом можна лише після правильної відповіді на запропоновані запитання).

Гра «Доміно» складається з прямокутників, розділених на дві частини, схожих на кісточки доміно. На одній половині може бути написана частина формули, слова, значення, поняття. На другій половині – решта формули, назва фізичної величини, слова, поняття, значення.

Грати в доміно можуть 2,3,4 здобувачі освіти. Прямокутники діляться між ними порівну. Починає гру той здобувач освіти, у кого є прямокутник зі словом «Початок». На другій половині є запитання. Всі інші шукають серед своїх прямокутників правильну відповідь на запитання. Коли покласти правильну відповідь до запитання, то на другій половині прямокутника висвітлиться нове запитання і т. д. Грають здобувачі освіти доти, поки на останньому прямокутнику не буде написано слово «Кінець». Гру доцільно проводити в кінці теми для повторення вивченого матеріалу.

Гра «Так–ні» Цю гру доцільно застосовувати під час закріплення нового матеріалу. Правила гри: уважно слухати голос викладача, запитання читаються тільки один раз, перепитування не дозволяється. Під час читання запитання необхідно записати відповіді «так» чи «ні».

Гра «Світлофор» Викладач уголос висловлює 12 тверджень, частина з яких містить помилки. Після кожного речення здобувачі освіти піднімають зелені (погоджуюся), червоні (не погоджуюся), жовті (можу доповнити) жетони. Здобувачі освіти, які підняли правильний жетон, ставлять собі 1 бал. За 12 балів – оцінка «12».

Громадські слухання Такий урок проводиться як узагальнюючий з метою отримання інформації, на якій ґрунтуватимуться закони та інші рішення, що стосуються інтересів населення. Моделювання громадського слухання за допомогою імітаційної (стимуляційної) гри сприяє усвідомленню здобувачами освіти мети і порядку слухань, а також ролей і обов’язків членів державних органів, комітетів, комісій.

«Д» «Два-чотири – всі разом» Здобувачам освіти групи пропонується проблема (інформація), яку вони спочатку опрацьовують самостійно, потім обговорюють в парах, далі об’єднуються в четвірки. Після прийняття спільного рішення в четвірках відбувається колективне обговорення питання.

«Джиг-со» Дозволяє здобувачам освіти протягом короткого проміжку часу опрацювати великий обсяг навчального матеріалу.

Група ділиться на 3-5 підгруп, які назвемо «домашніми».

Кожен здобувач освіти повинен отримати порцію інформації для засвоєння, кожна група – свою. Завдання «домашніх» груп – опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

Експертні групи, використовуючи кольорові позначки, вислуховують представників домашніх груп і, проаналізувавши матеріал в цілому, проводять експертну оцінку.

Після завершення роботи здобувачам освіти пропонується повернутися «додому» і поділитися інформацією, отриманою в «експертній» групі, з членами своєї «домашньої» групи.

Дебати – різновид дискусії. Дебати дають змогу продемонструвати знання, поділитися досвідом, ідеями. Використання цієї форми дискусії має на меті навчити здобувачів освіти висловлювати свої погляди спокійно, у товариській атмосфері. Учасники дебатів повинні вміти подати аргументи «за» і «проти» ідеї, що її обговорюють; переконати опонентів у правильності своєї позиції за допомогою чіткої аргументації. Час виступу кожного учасника під час дебатів обмежений та однаковий для усіх.

Методика проведення дебатів:

• Під час підготовки дебатів його керівник має спланувати загальний хід бесіди і повідомити учасникам тему запланованої дискусії.
• Відкриваючи дебати, ведучий нагадує тему та представляє план проведення обговорення.
• Ведучий стежить за регламентом та обмежує виступи учасників 3-5 хвилин. Він прагне залучити до дискусії якомога більшу кількість учасників, надаючи їм слово.
• Упродовж дискусії ведучий виносить на обговорення пункти плану та підводить підсумки кожного пункту.

Після закінчення обговорення керуючий підбиває загальний підсумок обговорення або надає можливість одному з учасників проаналізувати подібність та відмінність позицій з кожного питання.

Демарш Особлива форма навчального заняття, яка базується на практичних діях, пов’язаних певним пізнавальним завданням і призначених для творчого самостійного виконання. Робота за цим методом передбачає: співробітництво, проблемне навчання, суб’єкт-суб’єктні відносини, впровадження дискусії. Основним завданням методу є перетворення навчання на постійний пошук. Змістом навчання є певні форми діяльності, які використовуються здобувачами освіти під час розв’язання проблемних ситуацій та їх обговорення в групі та підгрупі. Тому визначений програмою матеріал подається як серія проблем.

Оптимальною є групова робота здобувачів освіти, оскільки вона поєднує в собі індивідуальний пошук і обмін ідеями. Контроль з боку викладача має непрямий характер. Всіляко заохочується само- і взаємоконтроль та самооцінка. Використовуючи метод демаршу, викладач підбирає факти, що містять протиріччя (про історичні події, історичних діячів). Після аналізу документів здобувачі освіти самі формулюють проблему за допомогою мозкового штурму, визначають шляхи її вирішення. Залежно від кількості пропонованих варіантів формуються дослідницькі групи (вони досліджують причини, хід, наслідки історичних подій) та підводять підсумки.

Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою впливає на розвиток критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми – і все це повністю відповідає завданням сучасної школи, використовується при обговоренні питань. Дискусія навчає здобувачів освіти виробляти й формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

До дискусії здобувачі освіти готуються заздалегідь: ознайомлюються з етапами, підбирають матеріал, працюють з додатковою літературою.

Диспут – одна із форм урочної роботи з здобувачами освіти, яка допомагає розвивати їх самостійність, логічне мислення, соціальну та моральну зрілість; формувати погляди та переконання особистості. Цей тип уроків означає і визнає важливість та доцільність обговорень. Це – полеміка, дебати. Головна цінність цих уроків полягає в тому, що в них формується діалектичне мислення. Це невимушена, жива розмова здобувачів освіти, яка дозволяє висловити свою точку зору, власну думку, обґрунтувавши її, виробити вміння вникати в доводи опонента, знаходячи слабкі місця, уміння ставити питання за фактичним матеріалом теми, активно перетворювати знання на переконання.

Діалог Без навчального діалогу неможливий жоден урок, адже він є формою реалізації будь-якої бесіди, опитування, узагальнення. Діалог виступає важливим змістовим і діяльнісним компонентом уроків-роздумів, уроків-інсценізації, але тут він – лише засіб, підпорядкований розв’язанню інших завдань. Вживаючи термін «уроки-діалоги», маємо на меті привернути увагу викладачів до невикористаних можливостей діалогу як основної форми побудови читацької діяльності на уроці.

Діалог є основним компонентом особистісно орієнтованого навчання, яке утверджує форму навчального спілкування, побудовану на активній взаємодії, взаємопорозумінні його учасників. Особливостями такого спілкування є: стимулювання самостійних суджень здобувачів освіти; опора на їхній життєвий і читацький досвід; розгорнутий обмін думками, репліками, враженнями від прочитаного, короткі дискусії.

Урок-діалог будується на основі таких принципів:

Культурологічного (вивчення художнього тексту за багатоманітністю його культурних рівнів, сприйняття та осмислення через книгу відносин «людина – світ»).

Історичного (розгляд просторово-часових характеристик творів в їх взаємозв’язку з сучасністю і поглядом в майбутнє).

Гармонізація і діалогізація навчання (встановлення між здобувачем освіти і книжкою рівноправного обміну духовними цінностями).

«Діалог Ривіна» передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Під абзацом слід розуміти частину тексту до 12 лінійок, яка має закінчену думку і зміст якої можна передати реченням (до 10 слів). Для вивчення абзацу рекомендується:

• Знайдіть у тексті нові слова і словосполучення.
• Поясніть їх значення своїми словами чи прочитайте за текстом. За необхідності користуйтеся додатковою літературою.
• Складіть речення з новими словами, переконайтеся, чи правильно їх зрозуміли.
• Знайдіть ключове (головне) слово чи словосполучення абзацу.
• Усно поясніть, чому ви вважаєте його ключовим.
• Складіть речення з ключовим словом, щоб передати ідею абзацу. Придумайте друге речення. Виберіть на ваш погляд краще.
• Краще речення запишіть у зошит.
• Ключового слова в абзаці може не бути. Назвіть основні об’єкти (предмети, явища, персонажі, події), про які йдеться у цьому абзаці.
• Встановіть зв’язки, залежність між цими суб’єктами.
• Складіть речення, яке виражає суть абзацу. Придумайте друге. Виберіть краще.
• Підготуйте відповіді на запитання, запропоновані викладачем, здобувачами освіти.
• Складіть запитання для товариша.
• Пов’яжіть засвоєну інформацію з раніше вивченим чи прочитаним матеріалом.

«Діалог Сократа» В рамках діалогу здобувачі освіти самостійно формулюють проблеми суспільного життя та пропонують альтернативні шляхи їх розв’язання. Сократівський стиль характеризується використанням аналогії як способу виявлення суперечності в висловлюваннях. Однією з причин виникнення соціальних конфліктів є існування різних поглядів на те чи інше суспільне явище. Для того щоб їх подолати, людям необхідно обмінюватися своїми думками і прагнути долати суперечки, займаючи певні позиції, в яких відображаються справедливість та людська гідність – дві фундаментальні цінності демократичного суспільства. За допомогою «діалогу Сократа» можна змусити здобувача освіти перевірити логічність та послідовність своєї позиції і визначити сферу її застосування.

Ділова гра – це імітаційна модель навчальної діяльності здобувачів освіти, що відтворюється в умовах, максимально наближених до дійсності. Мета ділової гри – поглибити та розширити діапазон знань здобувачів освіти, формувати діловий стиль спілкування у практично-професійній діяльності. Урок – ділова гра має свої різновиди: урок –«еврика», прес-конференція, урок-змагання, урок-турнір, урок-спектакль, урок -КВК, урок-аукціон та ін. Незалежно від різновидів уроку-ділової гри, їх об’єднають загальні вимоги: постановка теми, цілей, завдань гри; визначення оптимального змісту гри; розподіл ролей та визначення функціональних обов’язків учасників гри; забезпечення умов для проведення ділової гри; єдність взаємодії здобувачів освіти у ході виконання ролей.

Класичний варіант імітаційної гри включає такі етапи:

• Підготовка.
• Безпосередньо сама гра.
• Аналіз та підведення підсумків гри.

За типом ділові ігри бувають «жорсткі» та «вільні». У «жорстких» іграх детермінується зміст, функції та обов’язки здобувачів освіти – виконавців ролей. У «вільних» іграх визначаються лише основні напрями дій. Тут більшою мірою допускається самостійність і творчість у реалізації основної ідеї та змісту ділової гри.

Дидактичні ігри Це різновид пізнавальних, спеціально створених дорослими чи успад­кованих від попередніх поколінь ігор, що використовуються в навчальному процесі під безпосереднім керівництвом педагога. До дидактичних ігор належать настільно-друковані, словесні ігри, загадки, шаради, ребуси, головоломки, ігри-забави, сюжетно-дидактичні та ділові ігри. їх головна особливість – наявність, крім ігрової (для вихованців), чітко визначеної дидактичної мети (для викладача), регламентування ігрової діяльності спеціально визначеними правилами. Ігровий задум та ігрові дії допоможуть зберегти високу активність і самостійність здобувачів освіти , наповнити навчання радісними, по­зитивними інтелектуальними емоціями.

Дослідження – це така навчальна форма, в якій домінує дослід­ницький метод вивчення матеріалу. Використання цього типу уроку зумовлене потребами сучасного суспільства, яке ставить завдання виховати творчу особистість, розвинути творчі задатки здобувачів освіти, навчити їх мислити, здобувати знання самостійно й застосовувати їх на практиці.

Мета уроку-дослідження: розвивати в здобувачів освіти уміння та навички, необхідні для вирішення нестандартних завдань, що зумовлені змістом твору, навички самостійного пошуку шляхів з’ясування істини, самостійного здобування нової інформації.

Педагогічні можливості уроку-дослідження:

• Набування знань самостійно, а не отримання їх у готовому вигляді.
• Удосконалення мислення, розвиток аналітично-синтетичної діяльності здобувачів освіти, уміння зіставляти й порівнювати, аналізувати й синтезувати, узагальнювати й абстрагувати, висувати твердження та аргументувати їх, уявляти й систематизувати уявлення тощо.
• Скерування здобувачів освіти на динамічний пошук примушує їх стати дослідниками, першовідкривачами знань, співавторами навчально-виховного процесу.
• Глибше осмислення нових знань на підставі попередніх і життєвого досвіду, в результаті чого навчальний матеріал міцніше запам’ятовується і здебільшого стає переконанням здобувачів освіти, основою їх майбутнього світогляду.
• Сприяє формуванню людини з гнучким розумом, творчими нахилами, стимулює здобувачів освіти до того, щоб не обмежуватись на уроках поверховими емпіричними узагальненнями фактів, а глибоко проникати в їхню сутність.

«З» «За – проти» Цей метод використовується для демонстрації різноманітних поглядів на проблему, що вивчається. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, здобувачі освіти ознайомлюються з альтернативними поглядами, на практиці навчаються захищати свою власну позицію, вислуховують інших.

«Займи позицію» Цей метод допомагає проводити дискусію зі спірної, суперечливої теми. Він дає можливість висловитися кожному здобувачу освіти, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

Порядок проведення:

1. Викладач називає тему та пропонує здобувачам освіти висловити свою думку з досліджуваної теми.
2. Найбільш чітко виражені позиції (думки) записують на 2-5 плакатах.
3. Здобувачу освіти потрібно стати в групу здобувачів освіти біля того плакату, на якому записана позиція, що збігається з його точкою зору.
4. Здобувачі освіти готуються до обґрунтування своєї позиції.
5. Якщо після обговорення дискусійного питання здобувач освіти змінив свою точку зору, він може перейти в іншу групу й пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони (іншої групи).

Закріплення вивченого матеріалу. Основний дидактичний смисл полягає в закріпленні та осмисленні вивченого матеріалу у вигляді відповідних навичок та умінь, як моторних, так і інтелектуальних. Архітектоніка таких уроків завжди зв’язана з повторенням пройденого матеріалу, виконанням вправ і може бути успішно відтворена виключно з урахуванням індивідуальних особливостей здобувачів освіти, їх сприйняття навчання.

Залік. Уроки які підводять підсумок роботи, одна з форм перевірки знань. Суть його в тому, що здобувачі освіти звітують про засвоєння тієї чи іншої теми розділу або логічно пов’язаних питань. Заліки бувають різних видів. Інколи вони бувають комплексною перевіркою знань: з теорії, розв’язування задач, з практичної чи лабораторної роботи; інколи на залік виносять будь-який один вид перевірки. Залік організують як в класичному академічному стилі, так і в формі гри. Він може бути і письмовим і усним.

«Здивуй» Один з прийомів роботи на уроках, які дають можливість активізувати пізнавальну активність здобувачів освіти. Викладач знаходить такий кут зору, щоб навіть повсякденне стало дивовижним.

«Зигзаг» (пилка) Один із методів роботи в групах. Під час завершення вивчення теми. група ділиться на декілька підгруп. Кожній підгрупі даються питання для вивчення. Здобувачі освіти з різних підгруп, що вивчають те саме питання, можуть радитися. Після закінчення часу, відведеного на вивчення питань, здобувачі освіти повертаються в групи й розповідають своє питання іншим членам групи. Після заслуховування виступу командира групи підбиваються підсумки.

Змагання Це прийом введення в урок елементів гри. Вони засновані на груповій діяльності здобувачів освіти. Бувають різними за змістом, структурою, формою організації, різною може бути їх роль в навчальному процесі. Мета – навчитись самостійно організовувати власну навчальну діяльність, розв’язувати дидактичні завдання; формувати уміння виділяти головне, істотне; закріплювати спеціальні та загальнонавчальні знання, уміння та навички.

У змаганнях беруть участь окремі групи здобувачів освіти, викладачі (здобувачі освіти виконують навчальні завдання, що запропоновані викладачем; викладачі виконують завдання, складені здобувачами освіти). За таких умов на уроці-змаганні здобувачі освіти виступають у ролі «викладачів», а викладачі – у ролі «здобувачів освіти». Допускаються й інші варіанти його організації.

«Е» Еврика Можливі та доцільні ролі: «експериментатори», тобто здобувачі освіти, які добре працюють з приладами, реактивами, обладнанням; «теоретики» здобувачі освіти, які глибоко і вільно володіють теоретичним матеріалом; «калькулятори» – здобувачі освіти, які швидко та точно здійснюють різні розрахунки; «експерти» – здобувачі освіти, які доповнюють, оцінюють та коригують процес і результати гри; «опоненти» – здобувачі освіти, які висувають нові ідеї, гіпотези на підтримку та на противагу тим, що розглядаються. Підсумки гри підводить викладач.

«Евристичних запитань» (ключових питань) – будь-яку задачу необхідно розглядати з різних точок зору; до основних ключових евристичних питань відносяться: хто? (суб’єкт), що? (об’єкт), навіщо? (мета), коли? (час).

Екскурсія Це одна з форм організації навчання здобувачів освіти особливо на уроках природознавства, географії, біології. Такі уроки перш за все покликані показати здобувачам освіти можливості практичного застосування знань, отриманих при вивченні теми чи розділу. Здобувачі освіти в ході екскурсії збирають природний матеріал для виконання окремих завдань. Ця форма організації занять на природі, на виробництвах. Мета уроків екскурсій визначається реалізацією краєзнавчого принципу навчання, а також економічного і екологічного принципів. Вони відіграють велику роль в ознайомленні здобувачів освіти з методами дослідження, в розвитку їх пізнавальної самостійності.

«І» Індивідуальне самонавчання Під час індивідуального самонавчання здобувачі освіти виконують ту або іншу самостійну роботу і складають письмове повідомлення про її результати.

Інтерактивний тренінг Це форма інтерактивного навчання, що дозволяє учасникам за короткий час не тільки засвоїти знання, набути нових навичок і змінити ставлення до певних стереотипів, що склалися, а й закласти основи нових підходів до розв’язання педагогічних ситуацій. Інтерактивний тренінг дозволяє використовувати досвід учасників, стимулює діалог між учасниками і викладачем (тренером) і дає можливість критично аналізувати організаційні та системні причини складностей, що виникають у навчально-виховній діяльності. Базується на основних принципах теорії навчання дорослих, сприяє залученню учасників й активізації процесу навчання.

Інтегровані (міжпредметні) уроки Інтегрований урок – це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках та відповідних навчальних предметах. Це уроки інтегрованих зв’язків декількох предметів. Дають можливість сформування і яскравішого уявлення щодо навколишнього, взаємозв’язків і явищ. Основний акцент припадає не стільки на засвоєння певних знань, скільки на розвиток освітнього мислення. Структура таких уроків відрізняється. чіткістю, компактністю, стислістю, логічною взаємообумовленістю навчального матеріалу на кожному етапі уроку, великою інформативністю, об’ємністю матеріалу. Інтегровані уроки передбачають обов’язковий розвиток творчої активності здобувачів освіти, перевантаження за рахунок переключення на різноманітні види діяльності; підвищують пізнавальний інтерес, сприяють розвитку у здобувачів освіти мисленні, уваги, пам’яті, мовлення, уявлення.

Педагогічні можливості інтегрованих уроків та інтегровані уроки сприяють:

• Більш повному осмисленню здобувачами освіти навчального матеріалу, різні аспекти якого не можуть бути розкриті засобами якогось одного навчального предмета.
• Формуванню умінь переносити знання з однієї галузі науки чи мистецтва в іншу.
• Стимулюванню аналітико-синтетичної діяльності здобувачів освіти, розвитку потреби в системному підході до об’єкта пізнання, аналізу та порівнянню процесів та явищ.
• Розкриттю думок, настроїв, вражень, філософських та релігійних вчень історичної епохи, в контексті якої слід сприймати і розуміти творчість письменника.
• Розвитку творчих здібностей здобувачів освіти: уяви, фантазії, образного мислення, інтелекту та емоційної сфери.

Інструктивна лекція Метою лекції такого виду є ознайомлення здобувачів освіти з технологією їхньої наступної навчальної діяльності, з особливостями виконання окремих дій та способів роботи.

На інструктивних лекціях:

• розглядаються алгоритми розв’язування задач, правила виконання експериментів, плани вивчення понятійного апарату, способи конструювання правил, законів, теорій;
• пояснюються методи оволодіння навчальним матеріалом, розкривається організаційний механізм заняття або декількох занять.

«К» Казка Урок спрямований на розвиток уяви та творчого мислення здобувачів освіти. Цьому сприяє залучення здобувачів освіти до складання сюжету казки. Інсценізація казки формує мовленнєві здібності здобувачів освіти, сприяє естетичному розвитку. Сюжет казки передбачає виконання цілої низки умов: чітка цільова установка; набір найбільш відповідального об’єкта; складання запитань, на які потрібно відповісти здобувачам освіти за допомогою наявних знань (під час інсценізації мають бути сформульовані запитання, спрямовані на активізацію наявних в здобувачів освіти знань, а також може здійснюватися перевірка домашнього завдання) на створення фабули (ланцюжок подій, що описуються в казці в певній послідовності); літературне оформлення. У процесі літературного оформлення казки необхідно враховувати деякі моменти: цікавість змісту; нескладність інсценування; можливість створення костюмів для учасників казки; проведення хімічних дослідів; використання наочності, що допомагає сприйняттю хімічних елементів казки.

На цих уроках здобувачі освіти знайомляться з казками, легендами, міфами народів світу і пізнають культуру всього людства. Вчаться самостійно придумувати казки чи її частини, малюють казкових чи міфологічних героїв, або урок безпосередньо проводиться у формі казки з казковим обрамленням.

«Картинна галерея» Викладач вивішує на дошці 4-5 картин (фотографій), які містять ознаки основного поняття або явища. Об’єднавши здобувачів освіти у групи, він пропонує їх представникам через деякий час назвати ознаки поняття, що зображені на картинах. Після завершення роботи у групах представники називають одну ознаку (по черзі, не повторюючись). Наведені ознаки викладач записує на дошці у стовпчик. Після цього відбираються три найбільш характерні ознаки, з якими відбуватиметься подальша робота.

«Карусель» Цей варіант кооперативного навчання, при якому одночасно залуча­ються в роботу всі учасники навчального процесу. При цьому відбувається активне спілкування та обговорення проблеми між усіма здобувачами освіти групи. Цю технологію варто застосовувати для:

• збирання інформації з будь-якої-теми;
• інтенсивної перевірки обсягу та глибини знань;
• розвитку вміння аргументувати свою позицію.

«Карусель» передбачає:

• підбір аргументів кожним учасником на задану тему;
• вислуховування одним здобувачем освіти досить великої кількості одногрупників;
• пошук нових аргументів, прикладів для підсилення власної позиції, результатів роботи групи.

Організація роботи:

• Стільці розставляються у два кола.
• Здобувачі освіти, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому – обличчям. Таким чином, кожен сидить напроти іншого, висловлює і вислуховує свої ідеї (аргумент, приклад).
• Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє – рухливе: за сигналом ведучого всі учасники пересуваються на один стілець вправо і появляються перед новим партнером, з яким повторюють ту ж процедуру. Мета – пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.
• При організації роботи в групах необхідно «пускати по колу» результати роботи кожної групи (заповнений аркуш, створену таблицю, намальований сюжет тощо) для поповнення новими ідеями, поглиблення новим змістом тощо.

Коло ідей Дає можливість здобувачам освіти висловити свою точку зору; позицію; ідею, втягнутися в дискусію. При проведенні такого уроку необхідно вислухати кожного здобувача освіти (або доповідача групи) по колу з однією підготовленою позицією (ідеєю, пропозицією). Всі відповіді слід «збирати» в колі по черзі доти, поки вони не вичерпаються. Такий метод дозволяє кожній групі або окремій особі обмінятися результатами своєї роботи.

КВК Мета – розвиток пізнавальних інтересів та мотивів, ерудиції, інтелекту здобувачів освіти; здібностей швидко орієнтуватися у подіях, екстремальних ситуаціях. Уроки -КВК можуть бути тематичними, проблемними, розрахованими на загальну ерудицію учасників гри. Як правило, група (або групи) поділяються на команди, які поетапно в процесі гри виконують різні цільові навчальні завдання. Підсумки та оцінку гри здійснює журі.

Комбінований урок Такі уроки вважаються класичними і найбільш розповсюджені. Вони мають декілька дидактичних цілей і включають всі структурні елементи. Кожен з елементів комбінованого уроку вимагає певних методів і форм організації навчальної діяльності здобувачів освіти. Закріплення знань на комбінованому уроці доцільно проводити в ході вивчення нового матеріалу. Домашнє завдання можна задавати на різних етапах уроку, важливо лише чітко проінструктувати, як правильно його виконувати, яких знань і вмінь, досвіду творчої діяльності необхідно набути і добре засвоїти.

Компаративний аналіз – це заняття, на якому домінуючим є компаративний шлях аналізу художньої літератури. Це новий методичний шлях, який ґрунтується на набутках науки компаративістики.

Компаративізм (від лат. сотраratives – порівняльний) – те саме, що й порівняльно-історичне літературознавство, в якому досліджуються подібності й відмінності, зв’язки та впливи літератур різних країн світу. Компаративний метод, запропонований Теодором Бенфеєм (1809-1881), ґрунтується на теорії «запозичень». Його прибічники вивчають той чи інший сюжет, мотив, образ, простежуючи їхню долю в літературах різних народів та епох.

Компаративісти доводять, що жодна література не може плідно розвиватися поза спілкуванням з літературами та культурами інших народів. Вони одностайні в думці, що використання історико – функціонального й порівняльного методів дослідження не лише допоможуть встановити зв’язки окремих літературних явищ, а й передбачає створення цілісної літературної освіти здобувачів освіти, сприяє більш глибокому проникненню в ідейно-естетичний зміст кожного із порівнюваних творів. Окрім того, це утверджує думку про єдність світового літературного процесу.

Мета уроку компаративного аналізу, глибше розкрити ідейно-естетичну сутність кожного з порівнюваних творів чи процесів; дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних письменств; сприяти розумінню духовної єдності і національної своєрідності різних літератур в культурно-історичному розвитку суспільства.

Педагогічні можливості уроків компаративного аналізу:

• допомагають здобувачам освіти усвідомити закономірності розвитку різних національних письменств;
• стимулюють розвиток пізнавального інтересу, активізують мислення, сприяють утворенню нових логічних зв’язків, роблять знання здобувачів освіти свідомими та міцними;
• сприяють опрацюванню на уроках об’ємнішого навчального матеріалу, глибшому і повнішому розкриттю ідейно-естетичного змісту твору, що вивчається;
• служать актуалізації, застосуванню раніше здобутих знань і створюють опору в засвоєнні досліджуваних понять, фактів, положень;
• вчать розуміти генетичні зв’язки художнього твору з іншими творами та літературним розвитком в цілому тощо.

Консультація – це специфічна форма організації навчально-виховного процесу, яка проводиться перед контрольно-заліковими уроками. її мета – усунути прогалини в знаннях, уміннях та навичках здобувачів освіти, попередити можливі помилки на контрольно-залікових уроках, виділити головне, істотне у змісті матеріалу, що вивчався раніше, та акцентувати на ньому увагу здобувачів освіти. Мета таких уроків – надання навчальної допомоги здобувачам освіти. Такі уроки забезпечують інтереси всіх груп:

• здобувачів освіти, які недостатньо засвоїли теоретичний матеріал;
• здобувачів освіти, які не засвоїли прийоми роботи з обладнанням, картами, схемами;
• здобувачів освіти, які не навчились вирішувати типові задачі;
• здобувачів освіти, які потребують порад щодо написання рефератів, доповідей.

Контрольна робота (поточна, періодична, підсумкова). Контроль забезпечує зворотний зв’язок, що дозволяє коригувати діяльність викладача та здобувачів освіти, її результативність, виявляти резерви подальшого вдосконалення, навчання.

Поточні контрольні роботи проводяться в ході навчального процесу з метою отримання оперативної інформації про рівень засвоєння теоретичних знань та практичних навичок здобувачів освіти. Вони проводяться в основному за змістом логічно завершеної дидактичної теми (чи кількох уроків з теми) програмового матеріалу з метою своєчасної корекції навчально-виховного процесу та забезпечення успішного просування здобувачів освіти до засвоєння наступних розділів чи тем навчального курсу. При цьому слід дотримуватись таких вимог: чітке визначення змісту контрольної роботи відповідно до вивченого матеріалу; виділення в ньому головного, істотного; вибір раціональних форм проведення контрольної роботи (фронтальна, групова, індивідуальна); своєчасна корекція знань; умінь і навичок здобувачів освіти; психологічний настрій та формування в здобувачів освіти позитивної установки на проведення контрольної роботи; оптимальність навчально-методичного забезпечення проведення контрольної роботи.

Періодичні контрольна робота проводяться після вивчення логічно завершеного розділу навчальної програми (наприкінці чверті, семестру чи навчального року). Основні вимоги до періодичних контрольних робіт такі: визначення вузлових тем у вивченому розділі програмового матеріалу та виділення в них основних питань, правил, алгоритмів, принципів, закономірностей, законів тощо, які є обов’язковими для засвоєння здобувачами освіти; оптимальність змісту та обсягу контрольної роботи; складність та посильність завдань; диференційованість завдань з урахуванням індивідуальних особливостей здобувачів освіти та рівнів їх навчальної підготовленості; врахування при розробці змісту контрольних завдань прогалин у засвоєнні програмового матеріалу.

Підсумкові контрольна робота проводяться в кінці чверті та навчального року. Основні вимоги до такого типу контрольної роботи: зміст перевірочних питань, завдань повинен мати узагальнюючий, синтезований характер; охоплювати вузлові, центральні, провідні ідеї, аспекти, закони, закономірності, які є фундаментом даного навчального предмета чи окремого його курсу, розділу; розрахованим переважно на реконструктивний та творчий рівень знань здобувачів освіти; диференційованим (у кількох варіантах, тестах, картках тощо); передбачати виконання здобувачами освіти контрольних завдань за допомогою задіяння широкого комплексу способів, методів, засобів; бути посильним за обсягом, узгодженим за кількістю годин, відведених на її виконання.

Конференція Такий урок організовується як нарада спеціалістів в певній науковій галузі як збори спеціалістів-практиків, які займаються проблемами використання досягнень науки, у виробництві, як нарада предметників і філософів, розробляючи світоглядні проблеми, як збори спеціалістів різних профілів, що вирішують загальну глобальну проблему. Здобувачі освіти, як правило, виступають з доповідями і з інформацією. Вся інформація готується самостійно і вдома, а на уроці вони її озвучують. Базою для такої роботи служить додаткова література: науково-популярні книги, журнали, газети. Мета уроків-конференцій – розширення та поглиблення навчального матеріалу, ознайомлення з новою інформацією за рахунок спілкування з різними інформаційними джерелами. Проходить обмін думками. Форми роботи в процесі підготовки – вивчення літературних джерел, в ході самого уроку – взаємоінформація здобувачів освіти, ведення тезисних записів, складення плану.

«Круглий стіл» На таке заняття запрошуються спеціалісти-вчені або спеціально підготовлені здобувачі освіти, які володіють питаннями, що будуть розглядатися. «Спеціалісти» ведуть обмін інформацією з здобувачами освіти, відповідають на питання, ставлять свої відповідно до проблематики досліджуваної теми.

Культурологічний аналіз – це такий тип навчального заняття, що передбачає вивчення літературного твору в контексті світової культури.

Мета уроку культурологічного аналізу: показати здобувачам освіти, що літературний твір – це явище культури на певному етапі його розвитку, в ньому органічно поєднуються багатовіковий досвід людства з особливостями творчої індивідуальної манери письменника, його особистим поглядом на висвітлювані проблеми.

Науковці визначають, що в історії людства існували такі типи художньої свідомості: культура Давнього Сходу, Античності, Середньовіччя, класицизму, романтизму, реалізму і діалогічна свідомість людини XXI століття, в якій “стягуються в одному культурному просторі, в одній свідомості і мисленні різні форми культур: Захід і Схід, Азія, Африка або в межах західної культури – Античності, Середньовіччя, новочасне мислення. Саме культурологічний аналіз художнього твору шляхом від культурного контексту до осмислення літературного тексту дасть змогу викладачу:

• розкрити особливості художньої свідомості певної епохи й відшукати їхнє втілення у творі, що вивчається;
• актуалізувати знання здобувачів освіти з курсу всесвітньої історії про суспільні процеси та історичні реалії доби, що знайшли відбиток у творчості митця;
• отримати фонові знання про країну, де народився і творив письменник, її традиції, побут, звичаї, що допоможе здобувачам освіти глибше зрозуміти художній твір;
• проникнути в особливості етнопсихології народу, визначивши своєрідне й загальнолюдське, зрозуміти національну специфіку світосприйняття автора;
• познайомитися і глибше зрозуміти сутність визначних творів інших ви­дів мистецтва тієї епохи, присвячених висвітленню тих самих проблем;
• виховувати повагу здобувачів освіти до надбань культури інших народів;
• збагачувати лексичний запас здобувачів освіти словами, що називають національний одяг, житло, їжу, предмети побуту, танці, ігри тощо.

На уроці культурологічного аналізу суттєву роль відіграють фонові знання, без яких неможливо іноді адекватно сприйняти й осмислити зміст художнього твору, авторську концепцію, своєрідність психології героїв. Подавати їх викладач може на різних етапах вивчення літературного твору:

• підготовка до сприйняття художнього твору;
• підготовки до аналізу;
• у ході самого аналізу.

Для подання фонових знань можуть бути використані такі методичні форми роботи: слово (або лекція) викладача, бесіда, самостійне читання (домашнє) запропонованих викладачем історичних, літературознавчих, мистецтвознавчих, культурологічних джерел та енциклопедично-довідникової літератури; розгляд та аналіз ілюстрацій, репродукцій картин; прослуховування музичних творів, перегляд слайдів, діафільмів, уривків з кіно-, теле – й відеофільмів, що містять культурологічний матеріал; екскурсії до музеїв, пам’ятників та пам’ятних місць; написання здобувачами освіти рефератів, доповідей та повідомлень тощо.

«Л» Лабораторна робота є одним із видів обов’язкових самостійних робіт здобувачів освіти. Лабораторна робота – урок формування експериментальних умінь та навичок, на якому здобувачі освіти користуються різним обладнанням, проводять досліди, спостереження, знімають показники, описують отриманні результати, складають звіти і роблять висновки.

Ланцюжок використовується під час вивчення різноманітності живих організмів чи подій.

Лекція – одна із форм організації навчання в загальноосвітньому навчальному закладі. Ії основою є системне усне викладення викладачем навчального матеріалу протягом одного уроку (чи пари уроків), головний зміст якого становить аналіз та узагальнення фактів, а відповідними прийомами – пояснення та міркування. Залежно від теми лекції в ній може домінувати характеристика, опис, розповідь про певні факти, процеси, явища. Структура традиційної лекції така: організація діяльності викладача та здобувачів освіти; формулювання теми, постановка мети і завдань; актуалізація опорних знань здобувачів освіти; викладання змісту дидактичного матеріалу викладачем, забезпечення умов сприйняття та засвоєння його здобувачами освіти; узагальнення та систематизація знань здобувачів освіти, набутих у процесі читання лекції, підведення підсумків лекції.

Лекція-діалог Така лекція проводиться на основі Сократівського методу за допомогою прямого діалогу викладача з здобувачами освіти. Лекція-діалог, на якій звучить слово здобувача освіти, дозволяє уникнути пасивного сприйняття навчальної інформації, спонукає здобувачів освіти до активних дій.

Лекція з науковою структурою Використовує структури, що притаманні науці, яка вивчається, або проблемній галузі.

Наприклад, на думку дослідників фольклору, вивчення побудови народних казок спонукає здобувачів освіти здійснювати певні розумові та чуттєві дії. Відповідний вплив на здобувачів освіти можна здійснити за допомогою лекції, побудованої за «казковою структурою»: припис або заборона – його порушення – від’їзд героя – драма – задача із суперечністю – неправильне рішення – підказка або допомога – розв’язання задачі – повернення з перемогою.

Лекція-інструктаж Проводиться з метою підготовки здобувачів освіти до семінарського заняття. Розкриваючи теоретичний і прикладний аспекти теми лекції, викладач акцентує увагу на можливих та доцільних шляхах використання теоретичних знань; дає розгорнуте трактування того кола питань, що передбачено розглянути на наступному занятті. На лекції-інструктажі можуть бути поставлені завдання репродуктивного, варіативно-тренувального, пошукового та творчого характеру; зосереджується увага здобувачів освіти на джерелах додаткової інформації.

Лекція (інтегрована) Проводиться під час інтегрованих уроків. Кожен з викладачів викладає свою частину матеріалу. Прикладом інтегрованої лекції може бути урок із всесвітньої історії в її групі на тему «Світ на межі двох тисячоліть», коли викладачі історії, географії, біології спільно дають загальну характеристику глобальним проблемам сучасності та вказують на можливі шляхи їх розв’язування.

Лекція оглядова проводиться, як правило, з метою висвітлення широкого кола питань з тієї чи іншої теми, ознайомлення з новою інформацією з цих питань, розширення світогляду здобувачів освіти. Важливим моментом оглядової лекції є відбір і структурування навчального матеріалу, що забезпечує підготовку здобувачів освіти до логічного сприйняття систематизованої інформації та засвоєння системних знань. Превалюючими прийомами оглядової лекції є розповідь, опис, аналіз фактів, явищ, процесів. Засобами реалізації змісту оглядової лекції є раціональне поєднання слова викладача та наочності (карт, таблиць, різних видів ТЗН).

Лекція полемічна Передбачає викладання змісту матеріалу у вигляді постановки дискусійних проблем, положень, що вимагають розв’язання в ході дискусії.

При цьому не виключені різні думки з того чи іншого питання. Роль викладача у проведенні полемічної лекції дуже складна. Йому необхідно бути ерудитом, володіти мистецтвом полеміки, орієнтуватися в різних поглядах та спрямувати здобувачів освіти на правильні висновки. Крім того, він має бути демократичним, справедливим, винахідливим, у міру гнучким. Полеміка – один зі способів ефективного емоційного впливу на здобувача освіти, збудження його інтересу, відвертості, щирості, бажання шукати істину.

Лекція теоретичного конструювання Дає можливість навчити здобувачів освіти систематизувати та узагальнювати свої освітні результати на теоретичній основі. За теоретичну основу на лекції править концепція, принципи, правила, закони, теорії, картина світу. На лекції здобувачі освіти знайомляться зі структурою та ієрархією встановленого теоретичного елемента, з методами його конструювання. Такі лекції виступають як засіб для організації освітньої діяльності здобувачів освіти на теоретичному рівні.

Лекція узагальнююча Проводиться зазвичай після вивчення повного курсу навчального матеріалу або великого розділу з метою систематизації та поглиблення знань здобувачів освіти. Вона є підсумком системи проведення раніше уроку і включає провідні аспекти курсу даного навчального предмета. У процесі узагальнюючої лекції доцільним є використання узагальнюючих таблиць, схем, ТЗН тощо.

«М» Метод евристичних, або «ключових», питань Є різновидом групової роботи, де здобувачам освіти пропонується розглянути будь-яке запитання з різних точок зору. При цьому необхідно систематизувати найбільш значимі питання, які виникають при вивченні тієї або іншої події, явища.

«Мікрофон» Ця технологія є різновидом загальногрупового обговорення певної проблеми, яка дає можливість кожному сказати щось швидко, відповідаючи почергово.

Перед групою ставиться запитання. Здобувачам освіти пропонується олівець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати одне одному, по черзі беручи слово. Говорити може тільки той, хто тримає олівець. Якщо здобувач освіти не має що сказати, він передає слово іншому. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. На завершення викладач або здобувач освіти, який добре володіє цією темою, підбиває підсумки.

Міні-дебати Різновид дискусії. Здобувачам освіти пропонуються дві протилежні точки зору на те чи інше явище, подію. Вони мають віддати перевагу одній із них чи запропонувати інше, власне бачення проблеми.

Мозаїка Цей вид навчальної діяльності використовується для створення ситуації, яка дає змогу здобувачам освіти працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Для виконання цієї форми група поділяється на експертні підгрупи, які отримують завдання для експертизи. Працюючи з додатковою літературою І чи іншими джерелами інформації, члени підгрупи складають блок-схеми експертної оцінки. Після завершення роботи утворюються консультаційні групи, до яких входять по кілька здобувачів освіти з кожної експертної групи. Здобувачі освіти обмінюються результатами експертиз, аналізують матеріал в цілому, занотовують необхідну інформацію, а закінчивши роботу, повертаються до своїх експертних груп, де остаточно узагальнюють весь матеріал.

«Мозковий штурм» Урок колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявити свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та учасниць і допомагає знаходити кілька рішень з певної теми.

Викладач на уроці називає тему і запрошує взяти участь у її обговоренні шляхом штурму, який організовується за такими етапами:

1. Всі учасники “штурму” пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).
2. На дошці здобувач освіти записує всі ідеї, що пропонуються.
3. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, їх подання припиняється.
4. Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, розвиваються групою.
5. Вибираються ті, що, на вашу думку, допоможуть вирішити поставлену проблему.

Мозковий штурм спонукає здобувачів освіти виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

«Морський бій» Цей вид діяльності використовується для формування уміння швидко орієнтуватися в матеріалі з певної теми. Проходить за принципом гри мор­ський бій.

На магнітній дошці, розкресленій по горизонталі та вертикалі, розміщені цифри, під якими закодовані запитання і букви, що символізують «кораблики»: однопарусні (одна літера), двопарусні (дві літери). Всі написи на дошці прикриваються картонкою, на яку прилаштовані магніти.

При відсутності магнітної дошки можна розкреслити звичайну дошку по горизонталі та вертикалі лініями. У крайньому зліва стовпчику написати цифри від 1 до 10, а у верхньому рядочку – літери. Таблиця із закодованим розміщенням запитань та корабликів зберігається у ведучого. Під час гри на дошці він робить позначки: «х», якщо у квадратику було запитання і на нього дали правильну відповідь; «О», якщо відповіді не прозвучало; і записує певну літеру, якщо у квадратику був «кораблик».

Гра завершується, коли розгадане ключове слово, яке утворюється з літер – «корабликів». Команда, що відгадала слово, отримує два бали. Ведучий підводить підсумки.

«Н» Навчальна екскурсія Це форма організації навчання в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки з метою спостереження та вивчення здобувачами освіти різноманітних об’єктів і явищ дійсності.

Характерна ознака заняття – вивчення об’єкта, пов’язане з пересуванням здобувачів освіти.

Метою екскурсії є:

• розвиток здібностей здобувачів освіти діяти з пізнавальних позицій у навколишньому світі;
• безпосереднє сприймання та вивчення життєвих явищ та процесів.

Екскурсії допомагають формувати емоційні якості здобувачів освіти: почуття прекрасного, відчуття радості пізнання, бажання бути корисним суспільству, громаді.

Екскурсія – найстаріша форма навчальної роботи, тому вимоги до організації та проведення екскурсій добре розроблені. Сьогодні ми все частіше зустрічаємо цю допоміжну форму навчальної роботи у переліку нестандартних уроків, що насамперед пов’язано з використанням відеотехніки та комп’ютерів (у тому числі й всесвітньої мережі Інтернет).

Навчальна конференція наближає навчання до наукових форм діяльності. У період підготовки до конференції здобувачі освіти самостійно обирають тему доповіді, виконують невелике дослідження та готуються до виступу з отриманими результатами. Конференція може проводитися в межах одної групи, паралелі або мати загальношкільний характер. її відмінність ознака полягає в обговоренні теоретичного інтегрованого характеру.

Ознаками конференції є:

• необхідність підготовчого періоду;
• обов’язкова наявність не тільки повідомлень, а й виступів уформі доповідей, тобто із власною точкою зору.

Навчальні конференції більш ефективні, ніж традиційне повторення або закріплення на уроках, тому що при вмілій організації дають можливість здобувачам освіти зіставити різні точки зору, захистити свої позиції у вільній дискусії. Навчальна конференція ефективно використовується здебільшого в роботі з здобувачами освіти старшого віку.

Навчальні консультації Полягають у наданні допомоги здобувачам освіти щодо засвоєння окремих тем або розділів навчального курсу, а також поглибленого вивчення предмета.

Під час проведення консультації здобувачі освіти мають можливість поставити питання, намагаються дати відповіді на них, слухають пояснення викладача – предметника або запрошених спеціалістів.

Розрізняють консультації:

• загальногрупові;
• групові;
• індивідуальні.

Правильно організована консультація:

• допомагає подолати їх;
• виховує в здобувачів освіти самоконтроль, критичне ставлення до своїх знань;
• допомагає правильно встановити рівень власної навченості.

Консультативне спілкування вчить здобувачів освіти точності формулювання проблем та питань, що виникають.

«Навчаючи – вчуся» Цей метод дає здобувачу освіти можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному разі – своїм одногрупникам під час уроку.

Роботу організовують таким чином:

1. Після того як викладач назвав тему та мету уроку, роздав картки із завданнями, здобувачі освіти ознайомлюються з інформацією, що міститься на картках.

Якщо щось не зрозуміло, здобувач освіти запитує про це та перевіряє в викладача, чи правильно він зрозумів інформацію.

• Здобувачі освіти готуються до передачі цієї інформації іншим у доступній формі.
• Необхідно всім ознайомити зі своєю інформацією одногрупників. Здобувач освіти має право говорити тільки з однією особою одночасно. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими здобувачами освіти й самому дізнатися про щось від них.
• Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у групі, про що ви дізналися від інших.

«О» «Обери позицію» Пропонується проблемне питання, дві протилежні думки щодо його розв’язання і три позиції: «так» (за першу думку), «ні» (за другу думку), «не знаю, не визначив власної позиції». Здобувачі освіти групи обирають певну позицію, формують три групи, обговорюють правильність своєї думки. Хтось із здобувачів освіти від кожної групи аргументує свої позиції, після чого відбувається колективне обговорення та розв’язання проблеми.

Оглядовий семінар Передбачає самостійний огляд здобувачами освіти всієї теми на основі підручника або інших матеріалів. Результати огляду здобувачі освіти формулюють у вигляді таких суджень:

• смисл даної теми;
• її головні частини або спрямування;
• об’єкти, що вивчаються;
• питання, що виникають;
• відмінність викладання теми за різними інформаційними джерелами.

Особливу роль відіграють сформульовані здобувачами освіти питання. За підсумками оглядового семінару складаються індивідуальні й колективні програми занять за темою.

«П» Панельна дискусія Іноді панельну дискусію називають засіданням експертної групи (не плутати з «методом суддів»). Для цього виду дискусії викладач обирає 4-6 здобувачів освіти і попередньо призначає ведучого. Під час дискусії визначена проблема обговорюється спочатку всіма учасниками у режимі вільних висловлювань, а потім кожен по черзі має сформулювати свою точку зору (висновок), виступаючи з коротким повідомленням.

Парадоксальна розповідь – це розповідь, яка містить хибні або неправильні твердження. Спираючись на свої знання, здобувачам освіти необхідно виділити парадоксальні моменти та довести, у чому полягає їх хибність. Під час виконання цієї вправи розвиваються вміння швидко логічно мислити, стило конспектувати, чітко висловлювати свою думку.

Парадоксальна розповідь може бути використана на етапі узагальнення та систематизації вивченого матеріалу.

Паралель Ця форма роботи є різновидом «акваріуму», тільки одночасно працює дві групи і порівнюються висновки їхньої роботи.

«Показуха» (скульптура) Група ділиться на підгрупи, представники яких повинні через хвилину представити його у вигляді скульптури (тобто без слів). Після демонстрацій викладач організовує обговорення за такими питаннями:

• Що вказує на те, що саме назване поняття представлене групою?
• Якими засобами вони його передали?
• Які ознаки поняття їм вдалося передати?

Поп-корн Це різновид бесіди. Суть цього виду полягає в тому, що здобувачам освіти ставлять проблемне запитання, дають час на обдумування, а вже потім опитують. Здобувачі освіти, які зазвичай спочатку малоактивні, «дозрівають» як поп-корн – «вибухають» відповідями, як повітряна кукурудза.

Практикум – такий тип навчального процесу, який сполучає у своїй основі різні форми організації пізнавальної діяльності, має риси комбінованого уроку, І органічно поєднуваного з системою нетрадиційної освіти. Практикум допомагає розвинути уміння, пов’язані з розвитком зацікавлення (аналізувати свої зацікавлення, визначити нові зацікавлення на ґрунті колишніх, зіставляти свої можливості та зацікавлення); вміння знаходити практичні види діяльності (вміння визначати для себе пізнавальні види діяльності); вміння обирати практичний вид діяльності для себе (пошук відповідей на обґрунтування практичних завдань); вміння досліджувати умови практичної діяльності); вміння готуватися до практичної діяльності (визначення мети, завдань діяльності); вміння здійснити діяльність на практиці (планувати свою практичну діяльність; бачити позитивні і негативні сторони своєї практичної діяльності); вміння встановлювати цінність практичної роботи, культурну та професійну цінність практикуму.

Схема уроку-практикуму:

• повідомлення теми, мети, завдань уроку;
• актуалізація ЗУН;
• ознайомлення з інструкцією;
• підбір обладнання;
• робота здобувачів освіти;
• звіт про роботу.

Практичне заняття ставить за мету на основі засвоєних системних знань залучати здобувачів освіти до різних видів самостійної діяльності – практичної, інтелектуальної, предметної.

Практична діяльність здобувачів освіти забезпечує використання ними знань, умінь та навичок у різних ситуаціях. Інтелектуальна діяльність здобувачів освіти у процесі виконання практичної роботи – це бачення та виправлення своїх помилок, перенесення знань з одного предмета на інший, діагностування і моделювання навчально-пізнавальної діяльності.

Практична робота Мета такого уроку – обробка та закріплення теоретичних умінь та навичок на практиці. На цих уроках проводяться великі за обсягом і складні за змістом роботи. Уроки практичних робіт містять такі структурні елементи: постановка навчально-виховних задач; ознайомлення здобувачів освіти з навчальними засобами, необхідними для виконання практичної роботи; інструкціями щодо оволодіння прийомами навчальної діяльності і оформлення отриманих результатів; підведення підсумків і домашнє завдання. Результат цього типу уроків залежить від ступеня оволодіння здобувачами освіти прийомів навчальної роботи: порівнювати, співставляти, робити висновки, розраховувати, аналізувати, встановлювати залежність.

Прес Метод використовується у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми й здобувачу освіти потрібно посісти чітко визначену позицію з обговорюваної проблеми та аргументувати її. Метод дає можливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного, проблемного питання аргументовано, чітко, стисло.

Прес-конференція Такі уроки імітують прес-конференції, коли групи суспільних діячів чи вчених ведуть бесіди з представниками преси, спрямовані на вирішення важливих питань і проблем з метою їх популяризації та пропаганди. Уроки цього типу сприяють розвитку у здобувачів освіти навичок роботи з додатковою літературою, прищеплюють допитливість, виробляють уміння працювати в колективі, надавати взаємодопомогу.

Урок має таку структуру та етапи:

• позиція… я вважаю, що… (висловлюється власна думка, пояснюється в чому полягає точка зору);
• обґрунтування… тому що… (наводиться причина появи цієї чи іншої думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції);
• приклад… наприклад… (наводяться факти, які демонструють докази, підсилюють вашу позицію);
• висновки… отже (тому), я вважаю… (узагальнення думки, висновок про те, що необхідно робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію).

«Приваблива мета» Один з прийомів, які допомагають слабким здобувачам освіти впевненості у виконанні простого завдання. Наприклад, під час вивчення лупи і мікроскопа перед здобувачами освіти ставиться проста мета: навчитися користуватися збільшувальними приладами, розуміти принцип їх роботи і можливості їх використання.

Пристендовий урок Це педагогічна інновація, в процесі якої викладач розкриває власну технологію проведення певного реального уроку, детально аналізує кожен етап його макро- і мікроструктури, аргументує доцільність застосованих методів навчання. Цей урок без здобувачів освіти дає змогу акцентувати увагу на важливих моментах підготовки заняття.

Проект Виконання проектів – це самостійне вивчення здобувачами освіти окремої проблеми протягом певного проміжку часу, яке завершується творчим звітом. Сприяє розвитку пізнавальних інтересів та згуртованості колективу. Виконання проектів може бути корисним для викладання природничого циклу, оскільки воно:

• дає здобувачам освіти практичні навички в організації власної діяльності, плануванні часу і роботі за визначеним графіком;
• дає змогу під наглядом викладача контролювати своє навчання;
• створює можливості для співпраці здобувачів освіти одне з одним;
• допомагає набути практичних навичок публічної презентації та захисту своїх надбань та досягнень.

Оголошення загальної теми та вибір підтем із цієї проблеми здійснюється заздалегідь. Теми доцільно підбирати у вигляді конкретних, чітких запитань, які б зацікавили здобувачів освіти. Необхідно враховувати, що чим менший вік учасників проекту, тим доступнішою має бути тема для дослідження.

Повторення Основна дидактична мета даного уроку полягає в попередженні забування засвоєного матеріалу, поглиблення його зв’язків з раніше вивченим, уточнення набутих тих чи інших уявлень. Особливість і складність проведення таких уроків в тому, щоб точно визначити межі навчального матеріалу, вміння виділити його основні ідеї, поняття, правила, підібрати відповідні завдання. Повторення має бути організоване в цікавій формі і відрізнятися від звичайного уроку. Такі уроки проводяться рідко, наприкінці року. Однак вони важливі для закріплення знань, умінь та навичок з великих тем, розділів з метою встановлення логічного зв’язку між розділами.

Подорож Цей урок – пізнавальна гра, в ході якої здійснюються з допомогою книг, карт експедиції в різні епохи, країни. Мета експедиції – дізнатися про внесок вчених будь-якої країни в розвиток якогось розділу, країни, що вивчаються в межах програми курсу. Можуть проводитись як оглядово, так і поглиблено.

Пошуковий семінар Передбачає проведення здобувачами освіти досліджень у групах, а потім ко­лективний пошук за найбільш цікавими і важливими проблемами.

Врахувати індивідуальні якості здобувачів освіти дозволяють цикли різних за типами семінарів. Розглянемо три типи семінарів, об’єднаних у загальний цикл: з індивідуальною роботою, груповою, групами змінного складу.

«Р» Розв’язування задач Такі уроки мають багатогранні функції: засоби пізнання і засвоєння понять, які вивчаються, явищ і закономірностей; засоби обробки знань та формування умінь, застосування їх на практиці; засоби повторення пройденого, сприяння встановленню зв’язку вивченого з життям і виробництвом в усіх його різновидах, засоби створення проблемних ситуацій. Такі уроки вчать працювати, бути цілеспрямованими і самостійними, творчо активними. Важливе значення має формування в здобувачів освіти узагальнюючих умінь, виробленню загальних підходів. Використовуються як індивідуальні, так і групові форми роботи.

Рейтинго – вибірковий диктант Такий вид навчальної діяльності пропонується здобувачам освіти для оцінки достовірності 10-12 суджень, які зачитує викладач. Відповідь позначається значком «+» (так), якщо судження правильне, а якщо помилкове – значком «-« (ні). Відповіді на запитання записуються в один ряд і нумеруються.

Розв’язування ситуаційних задач Ситуації слугують для здобувачів освіти конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпечують основу для високого рівня абстрагування й мислення, зацікавлюють та захоплюють, допомагають пов’язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс реального застосування знань.

Такий вид роботи навчає здобувачів освіти ставити запитання, відрізняти факти від думок, виділяти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

Рольова гра Такі уроки імітують наукову, виробничу, соціальну діяльність людей. Моделюють різноманітні життєві і виробничі ситуації з метою вивчення нового матеріалу, його закріплення, розширення і обробка знань. До цього типу уроків відносяться уроки-вистави чи гри, коли викладач організує театральну виставу (гру) і матеріал уроку подається в формі інсценівки, а кожен здобувач освіти отримує певну роль. Такі уроки захоплюють своєю святковістю, атмосферою театру, можливістю проявити творчість, масовість.

«С» Самоорганізуючий семінар Надає здобувачам освіти можливість самостійно визначати цілі заняття, розподілити роботу між колегами з групи, виконати й оцінити її результати, звітувати перед групою, окреслити перспективу на майбутнє заняття. Кожен здобувач освіти обирає одну тему, розробкою якої він займається на семінарі індивідуально або в групі.

Семінар є формою організації навчання, що поглиблює та систематизує знання. Вимога до нього – активна участь кожного здобувача освіти. На семінарах передбачається більш високий ступінь конкретизації навчального матеріалу, ніж лекція. Вони вимагають від здобувачів освіти серйозної самостійної роботи з додатковою літературою, читання нового джерела, порівняння матеріалів, підбір цікавих фактів.

Семінар випереджальний Проводиться перед вивченням невеликої за обсягом та нескладної за змістом теми. їх мета – формувати вміння орієнтуватися у змісті навчального матеріалу, виділяти описовий, пояснювальний та інструктивний матеріал, головне, істотне у змісті теми. Підготовка до семінару такого типу вимагає обов’язкового інструктажу, розробки групових та індивідуальних завдань, контролю за процесом підготовки здобувачів освіти до семінару.

Семінар з індивідуальною роботою Під час проведення семінару здобувачі освіти ставлять перед собою навчальне завдання за темою, складають план заняття, вибирають вид навчальної діяльності і форму звіту. Викладач надає здобувачам освіти банк даних, що полегшує їм вибір перелічених елементів діяльності. Варіанти можливих завдань, види діяльності та форми звіту записуються до початку семінару на дошці у вигляді таблиці.

Семінар з груповою роботою Його специфіка полягає в тому, що здобувачі освіти, які займаються однаковими питаннями під час індивідуальної роботи, об’єднуються в групи. Кожна створена група після обговорення вибирає форму заняття за своєю темою для інших здобувачів освіти групи. Здобувачі освіти готують виступ, досліди, задачі, вікторини для тих здобувачів освіти , які прийдуть до них на наступне заняття.

Семінар в групах за вибором Під час такого заняття одночасно виступають декілька здобувачів освіти – представників груп, що працювали на попередньому семінарі. Вони коротко доповідають групі, чим будуть займатися здобувачі освіти, які вибрали для занять їхню групу. Здобувачі освіти створюють нові робочі групи.

Семінар генерації ідей Здобувачі освіти розподіляються за парами: генератори та організатори. Генератор висловлює своє бачення проблеми, описує все, що йому відомо або невідомо з даної теми. Організатор ставить йому уточнюючі питання, заохочує висловлювання, записує основні відповіді та отримані під час обговорення, результати. Алгоритм фіксації результатів задається викладачем, наприклад:

• основні поняття за темою;
• символ або схема, що відображає проблему;
• питання, що виникають при роботі в парах тощо.

Через деякий час пари переходять від етапу генерації до обговорення матеріалу, який було нароблено, а потім виступають перед всіма здобувачами освіти.

Семінар-практикум Така форма організації колективної роботи здобувачів освіти у межах уроку, який характеризується колективним обговоренням раніше запланованих питань.

Семінар-рефлексія Під час проведення такого семінару обговорюються основні результати проведених занять, аналізуються способи освітньої діяльності та особливості отриманої продукції. Здобувачі освіти в групах коротко висловлюють свої думки стосовно зазначених питань. Координатор семінару та лідери груп фіксують узагальнені та систематизовані результати рефлексії. Потім відбувається колективне обговорення ключових проблем, виявлених під час індивідуальних виступів.

«Серцевий напад» Здобувачі освіти поділяються на групи по 6-8 чоловік. Група отримує запитання (завдання) без встановлення часу на обдумування. Чим швидше група впорається із завданням (дасть відповідь на запитання), тим вищий бал отримують учасники.

Симпозіум Різновид конференції, на якому викладач формулює загальну проблему, а здобувачі освіти виступають зі своїми міркуваннями з даної проблеми, попередньо підготувавши свої виступи в письмовому вигляді. Проводиться протягом 1-2 годин. Наприкінці викладач підбиває підсумки, робить узагальнення, оцінює роботу доповідачів і найбільш активних та творчих учасників конференції.

Синтез думок Даний вид діяльності передбачає виконання групами поетапно всіх завдань уроку: на аркушах перша група виконує перше завдання, друга – друге і т. д., після виконання завдань перша група свої записи для опрацювання передає другій, друга – третій і т. д; коли аркуші з доповненнями, зауваженнями повертаються до «хазяїв», кожна група презентує свої дослідження з урахуванням доповнень, зауважень одногрупників. Можна перед початком роботи створити експертну групу, яка проаналізує роботу інших груп.

Групова робота має ряд переваг:

• знімає стрес;
• розвиває моральні, комунікативні якості;
• створює позитивну психологічну атмосферу, бажання продовжити контакт, розширити сферу спілкування.

«Снігова куля» (два-чотири-вісім) Використовується, коли необхідно, щоб учасники обговорили якесь питання спершу в парах, потім у квартетах, пізніше – в октетах тощо. Важливим для навчання с як викладання, такі вислуховування поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з різними підходами. Переваги методу в тому, що він навчає вести переговори і робити вибір. Проте слід пам’ятати, що його використання (багаторазове повторення) буде ефективним тоді, коли проблема цього варта.

Організація роботи:

• визначити проблемне питання для обговорення;
• об’єднати здобувачів освіти у пари і дати час для обговорення завдання і прийняття узгодженого рішення;
• попередити, що пари обов’язково мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення;
• об’єднати пари в четвірки й обговорити попередньо досягненні рішення щодо поставленої проблеми. Прийняття спільного рішення є обов’язковим;
• об’єднати четвірки у вісімки і дати час на обговорення питання, узгодження позицій вироблення спільного рішення.

Співбесіда -це специфічна форма організації навчально-виховного процесу, де взаємодія викладача з здобувачами освіти жорстко не детермінується, а домінуючим методом його проведення є бесіда. Урок-співбесіда проводиться перед: заліком, навчальною екскурсією, конференцією, диспутом, контрольною роботою. Його мета – виявити рівень навчальних досягнень здобувачів освіти. У ході співбесіди констатується зміна рівнів засвоєння знань, загальнонавчальних та спеціальних умінь і навичок здобувачів освіти; розвитку їх творчих можливостей; аналізуються по­милки, виявляються прогалини у знаннях, використовуються оперативні та доцільні шляхи їх усунення; прогнозується система роботи з здобувачами освіти щодо поліпшення засвоєння програмового матеріалу; констатується стан підготовки здобувачів освіти до підсумкового уроку.

Спектакль Мета – поглиблення, розширення в здобувачів освіти діапазону спеціальних знань, умінь та навичок спілкування, співробітництва в процесі підготовки та виконання ролей; перевтілювання, входження в образ, проникнення ідеями, закладеними автором у ролях спектаклю. Ролі детермінуються змістом та характером твору. Це можуть бути персонажі з міфів та легенд, казок, епосу, літературних творів та ін. Оцінюється урок-спектакль за якістю виконання ролей та досягнення поставленої мети.

Спільний проект Групи здобувачів освіти працюють над виконанням різних завдань однієї теми. Після завершення роботи кожна група презентує свої дослідження, в результаті чого всі здобувачі освіти знайомляться з темою в цілому.

Суд Урок дає можливість отримати уявлення про спрощену процедуру прийняття судового рішення та провести рольову гру – судовий процес з участю трьох осіб: судці, який буде слухати обидві сторони і приймати рішення, позивача і відповідача.

Після того, як викладач поділить групу на підгрупи: судді, позивачі та відповідачі, він надає кожній групі запитання:

• суддям – підготовка запитань;
• позивачам – підготовка вступної промови та викладу аргументів;
• відповідачам – підготовка промови-відповідей та захисту.

В судовому процесі можуть брати участь такі “особи”, як адвокат, прокурор, свідки.

Урок проходить з дотриманням порядку ведення судового засідання:

• Вступні заяви учасників судового процесу.
• Позивач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання.
• Відповідач викладає суть захисту, суддя ставить йому запитання.
• Суддя виносить рішення.

Суспільний огляд знань. Такі уроки відображають прагнення до відкритості, гласності, співпереживання, співтворчості. Вони є своєрідною перевіркою знань здобувачів освіти з пройдених тем чи розділів. Особливістю таких уроків є перевірка, яка організовується з метою показати здобувачам освіти, викладачам, батькам, чого досягай здобувачі освіти, як вони засвоїли знан­ня, передбачені програмою, і настільки цей інтелектуальний і практичний вантаж пов’язаний з життям.

«Т» Твір Уроки цього типу присвячені творчим роботам здобувачів освіти. Вони є повторювальними і ґрунтуються на вивченому матеріалі. Вони пов’язують тему предмета і рідної мови та літератури. Щоб написати твір, необхідно не тільки володіти фактичним матеріалом, але і вміти грамотно висловити свою думку.

Творче читання Цей метод є найбільш специфічним для вивчення літератури. Мета методу творчого читання полягає в активізації художнього сприймання, художніх переживань, у формуванні засобами мистецтва художніх нахилів та здібностей здобувачів освіти.

Читання художнього твору докорінно відрізняється від читання текстів іншого типу – наукових чи публіцистичних. Завдання викладача-словесника – навчити здобувачів освіти  читати книгу, цінувати літературу як мистецтво, підготувати читача, котрий яскраво відчуватиме і критично мислитиме. Читання літературного твору потребує особливої уваги до слова, ритму, фрази, дає поштовх уяві читача, викликає емоційне співпереживання.

Метод творчого читання реалізується за допомогою прийомів:

• виразне читання викладача;

• прослуховування грамзаписів зі зразковим читанням майстрів слова;
• читання здобувачів освіти – «ланцюжком», повторне, в особах, хором, під музику, напам’ять;
• коментоване читання з різноманітними видами коментарів;
• постановка проблеми;
• словникова робота;
• творчі завдання за власними спостереженнями здобувачів освіти над текстом.

Творчий звіт Такий урок проводиться з метою повторення та узагальнення матеріалу, систематизації знань. На ньому здобувачі освіти показують та захищають свої творчі роботи. На огляд і захист можуть надавати проекти, моделі, стенди, малюнки, доповіді, експериментальні дослідження. Звіт повинен містити аргументацію вибору теми, виклад суттєвості роботи, узагальнення отриманих результатів з опорою на знання.

Робота над темою передбачає необхідність розкриття значення таких термінів, як тренінг та Т-група.

Термін «Тренінг» походить від англійської to train — навчати, тренувати. Тренінг – це запланований процес, призначений надати або поновити знання та навички і перевірити ставлення до проблеми, ідей, поведінку з метою їхньої зміни чи оновлення.

Тренінг сприяє інтенсивності навчання, результат якого досягається завдяки власній активній роботі його учасників. Знання не подаються в готовому вигляді, а стають продуктом активної діяльності самих учасників. У центрі уваги – самостійне навчання учасників Т-групи та інтенсивна їх взаємодія.

Ми можемо говорити, що тренінг – це:

• група, яка допомагає стати кожному її учаснику більш компетентним;
• процес, під час якого учасники вступають у взаємодію;
• процес, у центрі якого є проблема та її розуміння учасниками групи, а не компетентність ведучого щодо зазначеної проблеми;
• навчання, під час якого активність учасників вища, ніж активність ведучого;
• навчання, яке дає можливість учасникам отримати задоволення;
• активізує їх, стимулює інтерес та пізнання;
• навчання, результат якого досягається у взаємодії всіх учасників тренінгу;
• можливість відкриття учасниками в собі нових можливостей, відчуття того, що вони знають та вміють більше, ніж думали про себе до цього часу;
• можливість відкриття інших людей, навчання через взаємодію з ними, розуміння того, на що здатні люди, від яких раніше не очікувалося цікавих відкриттів;
• можливість в безпечних, з одного боку дещо штучно створених, а з іншого боку – наближених до реальності умовах взаємодії з іншими людьми досягнути бажаних змін.

Тест Перевірка знань, умінь, навичок, розуміння, досягнутих індивідом у певній галузі. Виявляє те, що засвоєно, а не узагальнені вміння, досягнуті в результаті життєвого досвіду. Існує три види тестів на досягнення – дії, усні й письмові. Тести дії призначені для виявлення вмінь виконувати дії з механізмами, матеріалами, інструментами.

Ток-шоу Метою такого уроку є отримання навичок публічного виступу та дискутування. Викладач на такому уроці є ведучим. Робота організовується так:

1. Оголошується тема уроку.
2. Слово на запропоновану тему надається «запрошеним гостям».
3. Слово надається глядачам, які можуть виступити із своєю думкою протягом 1 хвилини або поставити запитання «запрошеним».
4. «Запрошені» мають відповідати лаконічно та конкретно.
5. Ведучий також має право поставити своє запитання або перервати виступаючого за лімітом часу.

Ця форма роботи допомагає навчитися брати участь у дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію.

Тренінг Т-група (від англійської training group – група тренінгу) – група, створена для дії в системі міжособових відносин та її членів з метою розвитку у них соціально-психологічної компетентності, навичок спілкування і взаємодії. Перші Т-групи виникли як практичний додаток школи групової динаміки К. Левіна, В даний час є однією з найпоширеніших моделей дослідження між особових відносин, стадій розвитку групи і ін. Для Т-групи характерні короткочасність її існування (від декількох днів до декількох тижнів), відсутність попередньої структурованості, нормованість і регламентація. Основний метод в Т-групі – вільна дискусія без заздалегідь прийнятого плану, що поєднується з іншими прийомами. Обговорення будуються за принципом «тут і тепер», тобто аналізуються події, що відбуваються безпосередньо в групі по можливості без звернення до минулого досвіду учасників. Умовою успішної роботи Т-групи є клімат взаємної довіри, що стимулює учасників на встановлення міжособових відносин, які вони, як правило, не встановлюють в буденному житті; допомагає розумінню, що протікають у Т-групі.

«Тримай позицію» Різновид дискусії. Створює можливість кожному здобувачу освіти для висловлення власної думки, демонстрування різних позицій, обґрунтувати своє бачення, назвати найбільш переконливі аргументи.

Попередня підготовка: викладач вивішує на стінах плакати, на яких описано варіанти вирішення проблеми, яку треба обговорити.

Порядок проведення:

• викладач формулює проблему та пропонує здобувачам освіти висловити свої думки, зайнявши місце біля одного з плакатів;
• здобувачі освіти підходять до плакатів і готуються аргументувати обрану позицію;
• обговорення проблеми;
• якщо після обговорення дискусійного питання здобувач освіти змінює свою точку зору, він переходить до іншого плакату і наводить відповідний аргумент;
• підбиття підсумків дискусії.

Турнір Мета такого уроку – повторення і узагальнення вивченого матеріалу. Його форма – діалог-змагання між двома групами, які виявляють якість засвоєння матеріалу. До такого типу відносяться і бліцтурніри. Мета-залучення всіх здобувачів освіти однієй чи двох паралельних груп до колективної, творчої, самостійної діяльності з метою закріплення, поглиблення, систематизації та узагальнення їх знань, умінь і навичок; усунення прогалин у знаннях, формування та розвиток навичок колективної праці. Можливі та доцільні ролі: «консультанти» – здобувачі освіти, які займаються з відстаючими здобувачами освіти; «ерудити» – здобувачі освіти, які готують повідомлення з теми; «аналітики» – здобувачі освіти, які розв’язують складні варіанти навчальних завдань; «експериментатори» – здобувачі освіти, які готують експеримент, дослід з теми; «голова» та «члени журі» – здобувачі освіти, які оцінюють виконання завдань групами або окремими здобувачами освіти групи відповідно до їх ролей.

«У» Узагальнення та систематизація знань Головна дидактична мета: узагальнення та систематизація вивченого матеріалу, визначення в ньому основних понять, закономірностей, областей застосування, етапів процесу пізнання. Урок може складатися з трьох частин:

1. частина – фронтальне повторення пройденого матеріалу за питаннями;
2. частина – визначення та вирішення проблеми;
3. частина – експериментальна робота.

Основна риса узагальнюючих уроків – набуття здобувачами освіти нових знань на базі систематизації та узагальнення, переосмислення накопичених знань. Такий урок може бути побудовано на самостійній роботі здобувачів освіти з індивідуальними дидактичними картками і таблицями, підручником чи додатковою літературою. Узагальнення і систематизація знань не тільки спонукають до кращого запам’ятовування та застосування знань, але й підвищують їх рівень, Допомагають засвоїти фундаментальні знання. На таких уроках використовується велика кількість засобів навчання – карти, схеми, таблиці, навчальні картини, екранні засоби, плакати, статистичний матеріал. Сьогодні такі уроки передбачені програмою як тематичні.

Урок вивчення творів одного жанру Найбільш поширений. У початкових групах здобувачі освіти читають твори близько двадцяти жанрів (малі форми усної народної творчості і авторські – українських та зарубіжних поетів і письменників). Ця різноманітність жанрів зумовлює різноманітність особливостей побудови уроку за змістом і структурою. Так, очевидно, що принципово по-іншому слід планувати урок, де читають здобувачі освіти, скажімо, поетичні твори і урок, на якому опрацьовується оповідання чи казка з розгорнутим сюжетом.

Урок з ігровим сюжетом Як свідчать спостереження, цей вид уроків з успіхом застосовується в усіх групах, під час вивчення різних тем. Ігрові сюжети виступають як основа побудови сценаріїв уроків.

Урок з різновіковим складом здобувачів освіти Вид нестандартного уроку, що надає можливість показати перспективу розвитку даної проблеми, виховують прогностичне мислення, залучають до колективної творчої діяльності.

Урок-есе Сукупність філософської, естетичної, літературно-критичної, художньої, публіцистичної літератури з парадоксальним викладом. На такому уроці може розглядатися цікава й актуальна одночасно для кількох загальноосвітніх предметів тема. Такі уроки показують, що отриманні на уроках знання необхідні в повсякденному житті.

Урок-інсценізації Передбачає розігрування здобувачами освіти ситуацій за прочитаним текстом або за окремими епізодами. Інсценізація твору на уроці вимагає належної підготовки здобувачів освіти, що передбачає активізацію їхніх уявлень про характер дійових осіб, зовнішній вигляд, можливі інтонації, міміку, рухи тіла під час читання реплік. Безумовно, здобувачі освіти мають зрозуміти роль того чи іншого персонажу у творі. Бажано, щоб протягом року всі здобувачі освіти спробували свої здібності у розігруванні сценок. Саме уміння інсценізувати сприяють також формуванню у наших вихованців здатності легше адаптуватися у соціальному середовищі, вільно спілкуватися.

Урок інтегрований Синтез змісту (способів пізнання) з декількох тем, предметів або видів діяльності навколо однієї теми або проблеми.

Урок-композиція Є однією з форм подання матеріалу за допомогою мистецтва (музики, літератури). Побудова уроку-композиції передбачає виклад матеріалу в певній послідовності з додаванням літературних і музичних елементів, репродукцій. Отже, цей урок є прикладом можливої інтеграції будь-якого предмета з літературою, а то й музики, образотворчого мистецтва.

Урок-мандрівка Має задовольнити вимоги, що висуваються до ігор-мандрівок: пересування гравців у просторі; оформлення території відповідно до змісту гри; повідомлення здобувачам освіти пізнавальної інформації у захоплюючій формі; чітке формулювання завдань на кожній зупинці впродовж гри; вироблення шкали оцінювання виконання гравцями завдань; оформлення карги-схеми, на якій позначено маршрут учасників гри. Такі уроки сприяють розвитку спостережливості та уваги здобувачів освіти, розширенню їх кругозору.

Урок нестандартний Структурний зміст і форма яких викликає інтерес в здобувачів освіти і сприяє їх розвитку та вихованню.

Урок – огляд знань Спрямований на перевірку наявних у здобувачів освіти знань, але в цьому випадку здобувачі освіти самостійно готують матеріал з певної теми, демонструючи не лише теоретичні знання, але й уміння використовувати ці знання на практиці. Можлива робота в групах, парах.

Урок-роздум Цей вид уроку визначається тим, що читацька діяльність здобувачів освіти зосереджена на аналізі і вирішенні своєрідних морально-етичних проблем і пізнавальних задач, які випливають із ситуації, описаної в творі. У багатьох випадках уже у самій назві творів приховане запитання, яке може бути темою уроку. На нього здобувачі освіти не можуть відразу відповісти, бо для цього потрібно занурюватись у текст, проаналізувати мотиви поведінки дійових осіб, міркувати, обговорювати різні думки.

Урок-розслідування Передбачає збирання здобувачами освіти конкретних фактів, що характеризують стан певної проблеми. Найчастіше такі уроки пов’язані з екологічними проблемами, оскільки в засобах масової інформації та літературі наводиться достатньо фактів, що демонструють загрозу природі через результати людської діяльності. Цінність цього виду уроку полягає в тому, що у здобувачів освіти формуються навички самостійної роботи з літературою, а також розвиваються мовленнєві здібності, вміння чітко викладати свої думки. Цей тип уроку передбачає мінімальну підготовку викладача, який у цьому випадку виконує два основні завдання: по-перше, чітко формулює завдання здобувачам освіти, а по-друге, класифікує та логічно «вибудовує» отриманий в результаті самостійної роботи здобувачів освіти матеріал.

Урок-салон Урок підбиття підсумків з питань вивчення культури. Такі форми уроків дозволяють розвивати в здобувачів освіти уміння самостійно одержувати знання й творчо їх використовувати, а також формують в здобувачів освіти інтерес до культурних надбань усього людства.

Уроки-сходинки до монографічного вивчення творчості письменника Вони характерні для вивчення тем розділів: «Шевченкове слово», «Вірші про світ природи та дитинства», «Поетична світлиця», «Твори зарубіжних письменників» та інші. На цих уроках створюються передумови, щоб заглибитись у вдумливе читання кількох творів, розширити і упорядкувати знання про особистість письменника.

Урок – теле, радіопередача Відтворює відомі популярні телевізійні програми («Як це було», «Подвійний доказ», «Польова пошта пам’яті» тощо). Такі уроки сприяють формуванню в здобувачів освіти уміння аналізувати й узагальнити історичний матеріал за нестандартних умов, дозволяють їм уявити себе «відомими людьми», дають уявлення про професію журналіста, телеведучого тощо. Урок проходить за сценарієм (без змін) теле – і радіопередач. Під час розповідей «гостей» здобувачі освіти не просто їх слухають, а виконують завдання, поставлені викладачем, що дозволяє активізувати групи та уникнути їх пасивності.

«Ф» Факультативне заняття проводяться з метою поглиблення знань здобувачів освіти з окремих курсів, розділів чи тем навчального предмета з урахуванням інтересів і бажань здобувачів освіти. Це одна з ефективних форм диференційованого навчання, яка розрахована на розвиток пізнавальних інтересів, здібностей та формування професійної орієнтації здобувачів освіти, оволодіння методами наукових досліджень.

Формування знань Такі уроки спрямовані на формування специфічних умінь та навичок, які тісно пов’язані з теоретичними знаннями, їх закріпленням і застосуванням. Основною формою навчальної діяльності на цих уроках є практичні роботи, навчаючі або тренувальні.

«X» Хокей Здобувачі освіти змагаються на такому уроці за принципом командної естафети. Вона може бути використана як елемент уроку узагальнення, частина тематичного оцінювання чи як засіб зв’язку позанавчальної роботи з предметом.

У грі беруть участь дві або більше команд по 6 чоловік, де є 3 нападаючих, 2 захисники та воротар. Викладач (польовий арбітр) готує «шайби» – кружальця різного кольору (відповідають кількості команд) із записаними на них запитаннями різного рівня складності. Кількість «шайб» визначається кількістю команд – чим більше груп бере участь у грі, тим менша кількість запитань. Першими в гру включаються нападаючі, у разі невдачі на допомогу приходять захисники.

Заключний етап – арбітр підводить підсумки змагання, називає переможця.

«Ш» Шкільна лекція Це така форма навчання, за якою викладач, викладаючи навчальний матеріал, допомагає здобувачам освіти:

• сформулювати проблеми;
• опанувати логіку пізнання;
• зробити власні відкриття.

Лекція забезпечує умови для створення здобувачами освіти або викладачем нових освітніх продуктів, що вирішується за допомогою вибору змісту, мети та структури лекції.

Проблемою лекції є вміння педагога скомпонувати та побудувати лекційний матеріал таким чином, щоб здобувачі освіти під час лекції виступали не пасивними слухачами, а здійснювали пізнавальний рух. Для цього лекція повинна мати своєрідний каркас, який визначав би структуру її змісту.