Вікторина «Ні! Я жива!» до 155-річчя від дня народження Лесі Українки

ЛесяГлобальнийВимір_Буковина#УНГІБуковина2026
Ці слова — «Ні! Я жива!» — стали не просто поетичним рядком, а символом нескореності, сили духу й безсмертя українського слова. Саме під таким гаслом у нашому закладі відбулася літературна вікторина,яку провела викладачка української мови та літератури Сорокіна Валентина Василівна, присвячена 155-річчю від дня народження геніальної доньки українського народу — Лесі Українки.
Її життя — це приклад мужності й гідності. Попри тяжку хворобу, вона зуміла стати голосом нації, символом боротьби, інтелектуальної глибини й духовної краси. Її поезія не втратила актуальності й сьогодні, адже в ній — правда, сила, любов до Батьківщини й віра в перемогу світла.
Під час вікторини здобувачі освіти мали змогу не лише перевірити свої знання з біографії письменниці, а й зануритися у світ її творів: від ранньої лірики до драматичних поем. Лунали запитання про дитинство Лариси Косач, про роль родини у формуванні її світогляду, про творчі псевдоніми, подорожі, листування та духовні пошуки.
Особливу увагу було приділено поезії «Contra spem spero!» та драмі-феєрії “Лісова пісня” — творам, які стали вершиною її мистецького слова. Обговорювали образ Мавки як уособлення чистоти, свободи й вічності душі, а також силу внутрішнього протесту ліричної героїні, яка, попри страждання, стверджує: жити — означає боротися.
Учасники розгадували літературні ребуси, упізнавали твори за цитатами, складали хронологічні ланцюжки подій життя письменниці, аналізували образи й символи. Атмосфера була наповнена щирими емоціями, азартом та повагою до величі українського слова.
Ми вкотре переконалися: Леся Українка — жива. Жива у своїх рядках, у серцях читачів, у боротьбі українського народу за свободу та незалежність. Її слово сьогодні звучить особливо пророчо й сильно.
Дякуємо всім учасникам за активність, глибокі знання та любов до української літератури. Нехай слова великої поетеси надихають нас бути стійкими, мужніми й незламними.
Бо вона сказала:
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!»
І справді — живе. У слові. У пам’яті. У серці України!