Методична скарбничка > Професійна компетентність викладача як запорука якісної підготовки кваліфікованого робітника

Професійна компетентність викладача як запорука якісної підготовки кваліфікованого робітника

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИКЛАДАЧА ЯК ЗАПОРУКА ЯКІСНОЇ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ

(педрада 17.05.2021)

СИМОНОВА Л.М. – методист

Сучасному викладачу необхідні гнучкість і нестандартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін умов життя. А це можливо лише за умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених професійних здібностей. Викладач ПТНЗ має широкі потенційні можливості впливати на формування особистості, світогляду, політичних переконань, настроїв і моралі майбутніх кваліфікованих робітників. Але реалізація цих можливостей залежить в кожному окремому випадку від особистих якостей педагога; реальну роль відіграють його талант, любов до дітей, бажання працювати. Окрім цього, височінь соціального положення професії педагога, її престиж залежить від тієї системи суспільних відносин, у якій він живе і працює.

Професійна компетентність – це характеристика ділових і особистісних якостей фахівця, що відображає рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення мети з певного виду професійної діяльності, а також моральну позицію фахівця.

Компетентність – це сукупність знань і вмінь, необхідних фахівцю для здійснення ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати і прогнозувати результати праці, використовувати сучасну інформацію щодо певної галузі виробництва. Компетентність фахівця включає професійні знання, вміння і навички, досвід роботи у певній виробничій галузі виробництва, соціально-комунікативні й індивідуальні здібності особистості, що забезпечують самостійність у здійсненні професійної діяльності.

Професійна компетентність передбачає:

сформованість уміння розмірковувати й оцінювати професійні ситуації і проблеми;

творчий характер мислення;

виявлення ініціативи у виконанні виробничих завдань;

усвідомлене розуміння особистої відповідальності за результати праці;

здатність до управління виробничим колективом;

прийняття раціональних рішень у вирішенні конкретних завдань і проблем.

Професійна компетентність є компонентом професійної зрілості особистості, що сформувалася після актуалізації її здібностей.

Педагогічна компетентність педагога включає єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Оскільки в основу педагогічної діяльності покладений процес спілкування, доцільним є виділення такого виду компетентності, як комунікативна.

Педагогічний досвід переконливо свідчить, що фундаменталізація навчання, в основі якої лежить дидактичний принцип науковості, – головний шлях формування компетентних дій викладача. Викладач, який не має належної фундаментальної бази, не може піднятися до високого творчого рівня. Йому важко орієнтуватися в змінах, що вносяться в навчальні програми і підручники, викладати нові розділи, трансформувати наукову систему знань у навчальну.

Важливим завданням в умовах сучасного суспільства є навчити здобувачів освіти ПТНЗ користуватися сучасними інформаційними технологіями; для них комп’ютерна техніка повинна стати звичним засобом не лише для розв’язання різноманітних завдань у сфері навчальної діяльності, а й засобом підготовки до життєдіяльності в інформаційному суспільстві, у тому числі й суспільстві знань; засобом формування у молодого покоління умінь самостійного навчання, а також уникати принципів енциклопедизму на користь розвитку критичного підходу до навчального матеріалу і навчання в цілому; засобом формування креативного мислення і цілісного уявлення про навколишній світ.

Стосовно педагогічної діяльності під професійною компетентністю розуміється інтегральна характеристика особистості і професіоналізму педагога, яка визначає його здатність результативно вирішувати професійні задачі, що виникають у педагогічній діяльності у конкретних реальних ситуаціях.

Професійна педагогічна компетентність визначається як поінформованість педагога про знання й уміння та їхні нормативні ознаки, які необхідні для здійснення цієї праці; володіння психологічними якостями, бажаними для виконання, реальна професійна діяльність відповідно до еталонів і норм. Також слід зауважити, що професійна компетентність педагога знаходиться у постійній динаміці, адекватно реагуючи на зміни потреб педагогічної практики, активно впливаючи на стан інформаційно-освітнього середовища і формуючи освітні потреби, що змінюються.

Професійна сфера сьогодні повинна працювати з іншими категоріями – компетенціями. У цьому розумінні професія дає відповідь на те, якою компетентністю повинна володіти людина, або яка ж сфера її компетенції. Тому можна сказати, що професійна сфера оперує компетенціями, а освіта – знаннями, вміннями, навичками.

Компетенції – це загальна здатність фахівця мобілізувати у професійній діяльності свої знання, уміння а також узагальнені способи виконання дій. Ключові, ж компетенції забезпечують універсальність фахівця і тому вони не можуть бути занадто спеціалізованими. Компетенції проявляються у конкретних ситуаціях (соціальних і професійних). Слід зауважити, що знання і досвід визначають компетентність людини; здатність мобілізувати ці знання, навики і досвід у конкретній соціально-професійній ситуації служить основою для компетентної освіченої і професійно успішної особистості. В той же час, компетенції будь-якого фахівця чітко розмежовуються сферою професійної діяльності і пов’язані з так званою професійною компетентністю.

Професійна компетентність викладача обумовлює його педагогічну майстерність. На думку А.С. Макаренка, педагогічна майстерність – це знання особливостей педагогічного процесу, уміння побудувати і привести у рух. За глибокими переконанням А.С. Макаренка, оволодіти педагогічною майстерністю може кожен педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Вона формується на основі практичного досвіду. Проте не кожний досвід стає джерелом професійної майстерності. Таким джерелом є лише педагогічна діяльність, осмислена з точки зору суті, цілей і технологій, сплав особистісноділових якостей і професійної компетентності педагога.

Однією із основних умов реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці здобувачів освіти ПТНЗ є практична готовність викладача. Зміст практичної готовності викладача виражається у зовнішніх (предметних) уміннях, тобто в діях, які можна спостерігати. До них належать організаторські і комунікативні уміння. Нагадаю, що організаторська діяльність викладача забезпечує залучення здобувачів освіти до різних видів діяльності й організацію діяльності колективу, яка перетворює його із об’єкта в суб’єкт виховання. Мобілізаційні вміння викладача обумовлені привертанням уваги здобувачів освіти і розвитком у них стійких інтересів до навчання, праці та інших видів діяльності; формування потреби у знаннях, праці, інших видах діяльності; озброєння здобувачів освіти навичкам навчальної роботи; формування в здобувачів освіти активного, самостійного і творчого ставлення до явищ навколишнього середовища шляхом створення спеціальних ситуацій для прояву вихованцями моральних вчинків.

Інформаційні уміння пов’язані не тільки з безпосереднім викладанням навчальної інформації, а й з методами її отримання та обробки. Серед них – уміння і навички роботи з друкованими джерелами і бібліографування, уміння здобувати інформацію з інших джерел і переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу.

Інформаційними є також уміння:

– доступно викладати навчальний матеріал із урахуванням специфіки предмета, рівня підготовленості здобувачів освіти, їх життєвого досвіду і віку;

– логічно правильно будувати процес передачі навчальної інформації, використовуючи різні методи і їх поєднання: розповідь, пояснення, бесіду, проблемний, індуктивний, дедуктивний виклад матеріалу та інші;

– доступно, лаконічно і виразно формулювати питання;

– ефективно використовувати ТЗН (технічні засоби навчання), ЕОТ (електронно-обчислювальну техніку), засоби наочності (графіки, діаграми, схеми тощо);

– оперативно змінювати (у випадку необхідності) логіку і спосіб викладу матеріалу.

Розвивальні уміння передбачають:

– визначення «зони найближчого розвитку» окремих здобувачів освіти, групи в цілому;

– створення проблемних ситуацій і інших умов для розвитку пізнавальних процесів, почуттів і волі здобувачів освіти;

– стимулювання пізнавальної самостійності і творчого мислення, потреби у встановленні логічних (від окремого до загального, виду до роду, посилання до наслідку, конкретного до абстрактного) і функціональних (причини – наслідку, цілі – засобу, кількості – якості, дії – результату) відношень;

– формування і постановка питань, які вимагають застосування засвоєних раніше знань;

– створення умов для розвитку індивідуальних особливостей, здійснення з цією метою індивідуального підходу до здобувачів освіти.

Сучасна матеріально-технічна база, програмне забезпечення – основа підготовки конкурентоспроможних робітників. Важливою умовою реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці здобувачів освіти ПТНЗ є формування практичних умінь та навичок здобувачів освіти.

Навчання на основі новітньої матеріально-технічної бази, застосування сучасних тренажерів, використання спеціального програмного забезпечення сприяють швидкому оволодінню професією. Застосування сучасних тренажерів з опрацювання основних прийомів і вмінь дає змогу швидко оволодіти прийомами та професійними вміннями без використання паливно-мастильних матеріалів, вартісних будівельних матеріалів, електроінструмента та продовжують моторесурс машин та механізмів. При успішному відпрацюванні вправ на тренажерах здобувачу освіти необхідно мінімум часу, пального, інших розхідних матеріалів для освоєння діючих машин та устаткування. Сучасне програмне забезпечення зможе моделювати різні технологічні процеси, виробничі ситуації, проблемні моменти, що сприятиме і допомагатиме здобувачу освіти логічно правильно, технологічно вірно, з дотриманням норм і стандартів виконувати роботу (випускати продукт), при цьому дотримуватись всіх вимог охорони праці та виробничої санітарії.

ВИСНОВКИ:

Професійна компетенція викладача, потреба у знаннях здобувачів освіти, новітня матеріально-технічна база ПТНЗ, сучасне програмне забезпечення навчального процесу дають змогу проводити підготовку конкурентоспроможних робітників на ринку праці в умовах сьогодення.

Аналіз світових тенденцій у галузі професійно-педагогічної освіти засвідчує зростання вимог до педагогічного професіоналізму і особистих якостей викладача. Основними проблемами, з якими зустрічатимуться викладачі у цьому тисячолітті, є:

– постійне ускладнення змісту освіти, гарантування високого рівня освітніх стандартів;

– самостійна постановка і вирішення творчих і дослідницьких завдань;

– ускладнення проблем виховання;

– безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання і виховання, новими досягненнями вітчизняного і зарубіжного досвіду;

– розв’язання складних професійно-педагогічних проблем, які вимагають інтеграції знань, практичних умінь і навичок із таких суміжних з педагогікою наук, як філософія, психологія, медицина, релігієзнавство, економіка, правознавство, кібернетика та ін.;

– робота в єдиному інформаційному середовищі, що передбачає раціональне використання інформаційних технологій у освітньому процесі.

Усе це може здійснювати лише викладач з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими, дослідницькими здібностями, високим рівнем інтелігентності, духовно-морального потенціалу, конкурентоздатності, ерудованості, здібностей до здійснення педагогічної діяльності.

У результаті реалізації вищезазначеної системи розвитку психолого-педагогічної культури викладачі спеціальних дисциплін найбільшою мірою оволоділи широким колом психолого-педагогічних знань:

– знання закономірностей та принципів навчання, їх урахування при аналізі процесу навчання;

– вміння визначати мету навчальної діяльності здобувачів освіти;

– забезпечення відповідності процесу навчання сучасному розумінню його сутності, структури і функцій;

– забезпечення єдності теоретичного і практичного компонентів змісту навчального матеріалу;

– знання вимог до занять різних типів, методів навчання та їх класифікації;

– знання структури навчальної діяльності педагогів та здобувачів освіти;

– використання педагогом доцільних засобів навчання;

– знання психологічних особливостей здобувачів освіти та їх урахування у навчальному процесі;

– забезпечення психологічних та педагогічних умов реалізації диференційованого та індивідуального підходу у навчанні здобувачів освіти;

– запровадження системи заходів щодо підвищення ефективності оптимізації процесу навчання;

– забезпечення мотивації навчальної діяльності здобувачів освіти;

– знання критеріїв оцінювання якості знань, умінь та навичок здобувачів освіти;

– запровадження системи заходів щодо попередження неуспішності здобувачів освіти;

– вміння планувати, аналізувати свою діяльність та діяльність здобувачів освіти;

– оволодіння технікою тактовного спілкування;

– організація співпраці та безпосередньої взаємодії педагога та здобувачів освіти;

– знання психологічних факторів впливу на процес навчання.

Іншим напрямом розвитку професійної діяльності викладачів спеціальних дисциплін є розвиток їх практично-діяльнісної культури, яка більшою мірю удосконалюється в системі внутрішньої методичної роботи, у процесі обміну досвідом з колегами під час проведення методичної роботи, практичних занять під час курсів підвищення кваліфікації, вивченні досягнень педагогів, висвітлених у педагогічних виданнях.

Наступним напрямом зростання професійної компетентності викладачів спеціальних дисциплін є збагачення їх загальної культури, оволодіння філософією сучасної професійно-технічної освіти. Це різні форми самоосвітньої діяльності, які спрямовані на саморозвиток, самоудосконалення педагога, а також науково-педагогічне спілкування.

Таким чином, основні напрями розвитку професіоналізму викладачів спеціальних дисциплін пов’язані з моделлю професійної компетентності та реалізуються у різних складових системи післядипломної освіти, а також, безпосередньо, з курсовим підвищенням кваліфікації.

Перед викладачем поставлено важливе завдання – здійснювати розвиток гармонійної компетентної особистості. Змінюються орієнтири освіти – змінюється й викладач, цілі та завдання його освітньої діяльності.

Немає сумніву, що проблема ефективності, результативності педагогічного процесу може бути розв’язана лише за умови забезпечення високої компетентності та професійної майстерності кожного педагога, що є предметом багатьох актуальних досліджень.

Викладач учиться все життя. Рівень професійної компетентності викладача – це його знання, уміння, особистий досвід. Бути компетентним означає бути здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід. Але професійна компетентність викладача потребує постійного розвитку й удосконалення.

Викладач у постійному пошуку. Під час самопідготовки і самовдосконалення, а також пошуку необхідної інформації викладачу необхідно мати здатність використовувати:

Інтернет-технології;
телеконференції;
локальні мережі;
бази даних;
інтерактивні дошки тощо.

Маючи достатні навички роботи на комп’ютері і професійний досвід, викладач формує у себе здатність розробляти власні електронні продукти, адже саме вони відображають бачення викладача щодо викладання конкретного предмета і дають можливість формувати базу педагогічного професійного досвіду.

Процес навчання за останні роки змінився – він насичений тестовими завданнями. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів проходять незалежне оцінювання. Змінюється сама система проведення оцінювання знань і вмінь здобувачів освіти, а також ставлення до цього процесу.

Тому викладачі повинні мати здатність здійснювати: моніторинг; проміжне діагностування; електронне тестування; прогнозування тощо.

Така система відслідковування успішності навчання буде взаємовигідною як для викладача, так і для здобувача освіти.

РОГОЗЕВИЧ Г.М. Методична комісія майстрів виробничого навчання та викладачів спецдисциплін з підготовки секретарів керівника, діловодів, адміністраторів, агентів з постачання

Педагог – одна із самих складних професій, яка вимагає великої самовіддачі, відданості, пожертви. Складність її визначається високими вимогами, які пред’являються до педагога в умовах сучасного розвитку інформаційних технологій, так і великими затратами розумової, психічної енергії в його викладацькій та виховній діяльності.

Важливою ознакою професійної компетентності педагога є його здатність застосування тих чи інших форм і прийомів навчання і виховання здобувачів освіти, проявляти до кожного із них своє особисте ставлення. Уміння знаходити контакт з своїми учнями, вірно оцінювати їх поведінку, вибирати систему методів виховання, які найкращим чином відповідають їх індивідуальним особливостям, це показник професіоналізму педагога. Дуже важливо враховувати, як будує свої взаємовідносини з учнем педагог: чи планує він взаємовідносини на основі принципів гуманізму, поваги, демократизму, справедливості й рівності чи ж ці принципи тільки залишаються високими словами і в повсякденній практиці спілкування педагога з учнем нічого не значать.

Професійна діяльність педагога – ціленаправлений спосіб активного виховного впливу на свідомість і поведінку учня – зобов’язує педагога враховувати різні особливості ситуацій, в яких здійснюється процес навчання й виховання. Педагогічна діяльність спрямована на вирішення конкретної задачі: вислухати, зрозуміти, навчити, підказати, проконтролювати, переконати, пояснити, поправити і т. д. Сучасний педагог повинен постійно удосконалювати свою професійну майстерність, повинен бути в курсі всіх інновацій, творчих пошуків, які є в педагогічній науці, психології, методиці навчання.

Члени методичної комісії розвивають свою професійну компетентність через активну участь у роботі засідань методичної комісії, вебінарах, семінарах:

Прес-реліз «Інноваційність – важлива ознака сучасної освіти», Рогозевич Г.М., члени МК

Круглі столи:

«Урок під рентгеном», члени МК.
«Самоосвіта, як форма неперервного підвищення кваліфікації та професійної компетенції», члени МК.
«Мій бізнес план», Ковтюх Я.Д.
«Дистанційне навчання: моделі, технології, перспективи», чл. МК.

Методична консультація «Вибір форм і методів активізації пізнавальної діяльності на різних етапах уроку», Рогозевич Г.М., члени МК.

Відкритий мікрофон « Становлення компетентісно-орієнтованого навчання: від ідеї до практики», члени МК.

Майстер-клас «Родзинки досвіду» «Критичне мислення – запорука успіху», Рогозевич Г.М.

Роздуми в голос:

«Пошуки шляхів удосконалення сучасного уроку професійної підготовки», члени МК.
«Змішаний та дистанційний формат навчання. Онлайн інструменти», члени МК.

ХАРІВСЬКА С.В. Методичної комісії майстрів в/н та викладачів спецдисциплін з підготовки помічників вихователя, соціальних робітників

Розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані або повідомлені. Кожен, хто бажає до них прилучитися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власною напругою. Ззовні вона може отримати тільки збудження … Тому самодіяльність – засіб і одночасно результат освіти …

А. Діcтepверг

Реформування освіти в Україні є частиною процесів оновлення освітніх систем, пов’язаних з визнанням значимості знань як рушія суспільного добробуту та прогресу. Ці зміни стосуються створення нових освітніх стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання.

Стає очевидним, що досягнення мети сучасної освіти пов’язане з особистісним потенціалом викладача, його загальною та професійною культурою, без яких неможливе вирішення наявних проблем навчання та виховання відповідно до нових освітніх парадигм.

Сучасному викладачеві необхідні гнучкість і нестандартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін умов життя. Основні якості сучасного викладача визначено на рис 1.

А це можливо лише за умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених професійних здібностей. Ця проблема зафіксована у державній національній програмі «Освіта», де наголошується, що один з головних шляхів реформування освіти полягає в необхідності «підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та загальнокультурного рівня».

На професійний розвиток викладача впливають зовнішня та внутрішня сфери.

Внутрішня сфера складається з п’яти «само-»:

– самоосвіти;

– самовдосконалення;

– саморозвитку;

– самовиховання;

– самоаналізу.

«Якщо людина не знає, до якої мети вона рухається, для неї жоден вітер не буде попутним» – сказав Сенека. Ці слова дуже вдало розкривають зміст самоосвіти педагогів. Самоосвіта викладача є основною формою підвищення професійної педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення. Механізм самоосвіти – це само формування (яким я себе зроблю, яким я себе уявляю). Самоосвіта – це усвідомлений рух від: «Я» РЕАЛЬНЕ – «Я» ІДЕАЛЬНЕ – «Я» СФОРМОВАНЕ.

Зовнішня сфера – це педагогічні поради, постійно діючі семінари, методичні об’єднання, творчі групи та інші форми методичної роботи.

На формуванні творчої компетенції позначається те, що в ній педагогічні вміння невіддільні від знань основ виробництва, психології, педагогіки. Педпрацівник має усвідомити, що в процесі навчання треба намагатися формувати свої практичні вміння та навички, розвивати творчі задатки й здібності, готуватися бути раціоналізатором своєї праці .

Основними шляхами підвищення професійної компетентності педагогів є:

1. Формування методичного середовища або професійна взаємодія з колегами, тобто участь у колективних та групових інноваційних формах методичної роботи: співпраця у творчих групах, дослідній діяльності, організація консультативно-методичних груп, педагогічні чи психологічні тренінги, участь у чатах, форумах щодо розробки актуальних проблем, методичних фестивалях, панорамах, презентаціях, КВК, участь у діяльності навчального закладу (молодого викладача, педагогічного досвіду, професійної майстерності), методичних дискусіях, методичних аукціонах, методичних діалогах, проблемних столах, педагогічних консиліумах, ділових рольових іграх, дебатах, методичних мостах, клубі творчих педагогів, творчих салонах, освітянських вечорах, аналізі ситуацій, фокус-групах, ігровому конструюванні; панорамі методичних навичок, захисті творчих кооперативних проектів, програм, передових ідей; підготовка й видання друкованих видань.

2. Формування гнучкої системи безперервної освіти педагога:

– інноваційний підхід педагога до вдосконалення рівня професійної компетентності як у атестаційний, так і в міжатестаційний період. Робота в міжатестаційний період може бути врахована під час атестації педагога ( участь у проведенні семінарів, творчих столів, наукових досліджень, розробка та публікація навчально-методичних матеріалів, авторських програм, робота в складі творчих груп, участь у професійних конкурсах тощо);

– самоосвітня діяльність (епізодична і планова) викладача, саморозвиток, пошук шляхів професійної самореалізації; здійснення безперервного навчання, оскільки «викладач живе доти, доки він учень»;

– складання плану самовдосконалення професійної компетентності: вивчення передового досвіду колег, проведення відкритих уроків, самоаналіз уроків, обговорення відвіданих уроків, участь у конкурсах тощо;

– цілеспрямована систематична робота над методичною темою,

– збір та укладання творчого портфоліо викладача – колекція власної бази кращих уроків, цікавих прийомів, знахідок на уроці й позаурочній діяльності, власних засобів наочності, дидактичних матеріалів, продуктивних педагогічних технологій, що відображають зусилля викладача, успіхи або досягнення з тієї чи іншої проблеми, індивідуальної творчої теми. У портфоліо включаються зразки робіт у письмовому чи друкованому вигляді, відеоматеріали, щоденник рефлексії, зразки дитячих робіт, фотографії компонентів навчального процесу;

– самовиховання, удосконалення методів, прийомів і форм навчально-виховної взаємодії зі здобувачами освіти; вироблення індивідуально-творчого стилю роботи;

– рефлексія власної діяльності (через об’єктивну оцінку прийти до самореалізації); ведення щоденника рефлексії, в якому викладач, залишаючись сам-на-сам, обмірковує власний досвід, види діяльності, визначає нові шляхи втілення творчих планів, прогнозує стратегії для покращення діяльності, визначає успіхи й невдачі, визначає комунікативну стратегію уроку тощо;

– самокорекція; виконання завдань у міжатестаційний період.

3. Створення інформаційно-освітнього простору з рівноправним доступом всіх педагогів до інформаційно-освітніх ресурсів: бібліотека; Інтернет; медіа – та відеотека педагогічного досвіду, реєстр програмних педагогічних засобів навчання.

4. Готовність до інноваційної діяльності, пріоритет освітніх технологій:

– апробація сучасних науково-методичних концепцій, виявлення та впровадження освітніх продуктивних технологій навчання і виховання, які допоможуть здобувачам освіти з успіхом виконувати навчальні завдання;

– переведення навчального процесу на технологічний рівень, тобто попереднього проектування процесу навчання з урахуванням дидактичних цілей і заданого рівня засвоєння;

– забезпечення методичного супроводу освітнього процесу: розробка авторських програм, спеціальних і факультативних курсів;

– системне використання міжпредметних зв’язків і міжпредметної інтеграції, тобто інтегративного підходу;

– поповнення власного арсеналу інноваційними формами уроків: урок-тренінг, урок-дослідження, урок-пошук, урок-мандрівка, урок-практикум, рок-діалог, урок тематичної атестації, активізована лекція та ін.;

– організація творчого педагогічного процесу, оскільки підвищення фахової підготовки можливе тільки у творчості. Творча робота викладача можлива як результат самостійного навчання з обов’язковим цілепокладанням та врахуванням можливостей, здобутків, інтересів самого викладача.

Таким чином, формування компетентності входить у загальний контекст формування особистості. Тому важливим аспектом розуміння компетентності є її оцінно-світоглядна спрямованість, що характеризує людину як суб’єкта спеціалізованої діяльності в системі суспільного розвитку праці. Тут враховується здатність людини давати кваліфіковані судження, приймати адекватні та відповідні рішення в проблемних ситуаціях, планувати та здійснювати дії, які призводять до раціонального й успішного досягнення поставлених цілей.

Члени методичної комісії майстрів виробничого навчання та викладачів спецдисциплін з підготовки помічників вихователя, соціальних робітників працюють над методичною проблемою «Соціалізація особистості на засадах створення сприятливого освітнього середовища в умовах компетентнісного підходу», яка в свою чергу виходить із загальної проблеми ліцею «Реалізація особистісно-орієнтованих технологій навчання у сучасному освітньому процесі» та особистими методичними проблемами.

Протягом навчального року:

виступили на засіданнях методичної комісії з доповідями та методичними розробками:
«Самоосвіта – необхідна складова успішності майстра виробничого навчання»,
«Формування духовності – ціннісний аспект особистості майбутнього кваліфікованого робітника»,
«Формування соціальної компетентності здобувачів освіти у закладах П(ПТ)О»,
«Мотивація педагога як умова зростання професійної компетентності»,
«Формування та використання технологій дистанційного навчання в освітньому середовищі»,
«Діяльнісний підхід у навчанні як мотивація для розвитку інновацій»;
розроблено методичні розробки, сценарії і проведено відкриті уроки та позанавчальні заходи:
урок з предмету «Фізіологія людини і загальний догляд за хворими» на тему: «Особливості спостереження та догляд за хворими з порушеннями опорно-рухової системи»;
тренінг для педагогів «Професійне та емоційне вигорання педагога»;
засідання гуртка «Малюємо хрестиком» «Вишивка. Мережки» (одинарний прутик, подвійний прутик, роздвоєний прутик);
виховний захід на тему: «Святий Миколай іде – свята веде»;
організовано та проведено професійні тижні «Соціальних робітників» та «Психологічної служби».

Члени методичної комісії чітко розуміють, що для якісної підготовки кваліфікованих робітників необхідно:

– глибоко розуміти сутність виконуваних завдань і вирішуваних проблем;

– активно оволодівати найкращими досягненнями в педагогіці та психології;

– вміти обирати засоби та способи дії, адекватні конкретним обставинам місця й часу;

– мати почуття відповідальності за досягнуті результати;

– бути здатними учитися на помилках і вносити корективи в процес досягнення цілей.

ДОБРЯНСЬКА Л.Г. Методична комісія майстрів в/н та викладачів спецдисциплін з підготовки ООІтаПЗ, електромеханіків з ремонту та обслуговування ЛОМ.

Аналіз суті поняття «професійна компетентність» за результатами вивчення енциклопедичних, філософських, економічних, педагогічних та інших джерел дав змогу встановити, що професійна компетентність педагога і, зокрема викладача спеціальних дисциплін закладів профтехосвіти, є необхідною умовою професійно результативного виконання функціональних обов’язків, творчої діяльності та інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу, формування особистості здобувача освіти.

Напрямом зростання професійної компетентності викладачів спеціальних дисциплін є збагачення їх загальної культури, оволодіння філософією сучасної професійно-технічної освіти. Найбільш доцільними засобами реалізації цього напряму розвитку педагогів визначено різні форми самоосвітньої діяльності, які спрямовані на саморозвиток, самоудосконалення педагога, а також науково-педагогічне спілкування.

Узагальнення теоретичних основ психолого-педагогічної культури та практичного досвіду викладачів спеціальних дисциплін дає можливість зробити висновки:

1. Психолого-педагогічна культура є найголовнішою складовою професійної компетентності викладачів спеціальних дисциплін.

2. Більша частина викладачів спеціальних дисциплін не має педагогічної освіти, що зумовлює необхідність спеціально організованої психолого-педагогічної підготовки на внутрішньому рівні, під час курсової підготовки та у формах методичної роботи.

3. З метою швидкого надолуження відсутності психолого-педагогічної підготовки викладачів спеціальних предметів інтенсивне вивчення її дисциплін повинно здійснюватись протягом перших двох років педагогічної діяльності у різних формах внутрішньої та курсової підготовок.

4. Зміст психолого-педагогічної підготовки викладачів має більшою мірою враховувати специфіку професійної педагогіки, психологію підліткового віку та соціальну психологію.

Педагог повинен працювати компетентно і кваліфіковано з самого початку; він повинен навчати, виховувати, а значить, постійно будувати свої взаємовідносини зі здобувачами освіти.

Члени методичної комісії розвивають свою професійну компетентність, беруть активну участь у засіданнях методичної комісії, вебінарах, семінарах; де активно виступають. Тільки в цьому навчальному році, не дивлячись на пандемію, педагогами підготовлено методичні розробки та доповіді:

Використання інноваційних технологій для розвитку творчого мислення здобувачів освіти. Косован Т.К.
Особистісно-орієнтоване навчання в ПТНЗ, впровадження сучасних технологій на уроках виробничого навчання з метою підготовки кваліфікованих робітників згідно сучасних вимог підприємств замовників кадрів. Добрянська Л.Г.
Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках, як засіб удосконалення освітнього процесу. Добрянська Л.Г.
Розвиток творчих здібностей здобувачів освіти на уроках і в позаурочний час. Купіна Н.М.
Розвиток творчого потенціалу особистості. Зеленько С.І.
Застосування ігрових технологій для розвитку професійних компетенцій майбутнього кваліфікованого робітника на уроках спеціальних дисциплін. Пінюк С.А.
Застосування ігрових технологій для розвитку професійних компетенцій майбутнього кваліфікованого робітника на уроках виробничого навчання. Андрейчук І.С.
Виховання національно-патріотичних цінностей – пріоритетне завдання виховної системи ПТНЗ. Чосик Н.І.

Майстри виробничого навчання: Андрейчук І.С., Добрянська Л.Г., Косован Т.К. організували та провели професійний тиждень операторів з обробки інформації та програмного забезпечення, під час якого проведені відкриті уроки та позанавчальні заходи:

Інтелектуально-командна гра «Чемпіонат знавців текстового редактора Word»;
Виховна справа: «Роль електронних медійних засобів у житті людини»;
Віртуальна екскурсія до музею комп’ютерної техніки та історії розвитку ІТ-технологій;
Інтелект-шоу «У світі інформації»;
Урок мужності: «Хай буде мир на рідній у країні» – Чосик Н.І.

Підготовку висококваліфікованих конкурентоспроможних на ринку праці робітників можуть забезпечити педагоги, які досконало знають техніку та технологію, науково-технічні досягнення, економіку, екологію, інфраструктуру підприємств та їх перспективи, обізнані з законами ринку праці та вимогами роботодавців до особистісних якостей працівників. Це зумовлює необхідність розробки сучасних кваліфікаційних вимог до викладачів спеціальних дисциплін закладів профтехосвіти з урахуванням досягнень і перспектив розвитку освіти і культури, психолого-педагогічної науки, техніки, виробництва, ринкових засад функціонування економіки.

ПРОСКУРНЯК Н.М. Методична комісія класних керівників, бібліотекаря та вихователя гуртожитку

Сьогодні весь світ перебуває в умовах необхідності працювати по-іншому. У зв’язку з переходом на дистанційне та змішане навчання, яке зумовлений пандемією, став неочікуваним та доволі серйозним випробуванням для всіх учасників освітнього процесу. Після тимчасової розгубленості всім довелось прийняти цей виклик та швидко адаптуватись до нових реалій. Тому за час дистанційного та змішаного навчання нас вже мало, що може здивувати.

Саме ми повинні підтримати, озброїти механізмами, технологіями розробки життєвих стратегій, спрямованих на формування гармонійного компетентного, висококваліфікованого та конкурентоспроможного робітника, який вміє творчо розв’язувати проблеми, вміє мобільно та адекватно реагувати на зміни, постійно самовдосконалюватися, намагається змінити на краще своє життя та життя своєї країни, а саме виховати компетентну особистість.

Необхідність формування ключових компетентностей відзначена в концептуальній модернізації вітчизняної освіти.

Сучасна молодь потребує готовності до життя у відкритому європейському суспільстві, соціальної активності, усвідомлення своєї ролі у житті, впевненості в тому, що вона може позитивно впливати на зміни у соціумі.

Звичайно, що ми живемо у світі, який дуже швидко змінюється. Ці зміни відбуваються в усіх сферах нашого життя і впливають на особистість.

Ми живемо у світі штучного інтелекту, віртуальної реальності, стрімкого розвитку робототехніки і нано-технологій. Наше суспільство – це суспільство знань. Нам відомо, що найбільш успішними стають країни, де люди мають високий рівень знань та інтелекту.

Компетентнісний підхід зорієнтовано на розкриття, розвиток і реалізацію життєвих навичок, потрібних особистості в XXI столітті.

Мета сучасного освітнього процесу – не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.

Як же виховати справжнього громадянина нашої країни? Яку виховну модель створити для формування в здобувачів освіти ключових компетентностей, щоб вона могла реалізуватись через різні форми освітніх та виховних заходів в умовах дистанційного та змішаного навчання? Тільки через формування демократичного світогляду, здорового способу життя, через відродження національних традицій, пропаганду духовних надбань народу, через заходи, які спрямовані на зміцнення української родини та виховання любові до рідної землі.

Бо метою нашого виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал.

З метою реалізації цих ідей педагогічний колектив ліцею в умовах змішаного та дистанційного навчання працює над створенням безперервної системи виховання, формує, розвиває та удосконалює ключові компетентності здобувачів освіти.

Саме професійна компетентність – це інтегративна характеристика ділових і особистісних якостей фахівця, що відображає рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення мети з певного виду професійної діяльності, а також моральну позицію фахівця. Бо вважаємо, що ефективність виховного процесу залежить насамперед від спрямованості різних видів виховання, форм і методів його організації.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

СЛАЙДИ 2-5

Уроки мужності у форматі онлайн

Соборність і злагода – умови процвітання України

День миру

Мужність партизанська

Ветерани поруч

Україна пам’ятає…

Голодомор 1932-1933 років

Україна понад усе!

Я – українець і живу в Європі

«Слава українському козацтву!»

«Почуйте історії жінок, які загинули за Україну»

СЛАЙД 6

Ціннісне ставлення до природи, суспільства і праці

Місячник екологічного виховання

СЛАЙД 7- 8

Відзначення пам’ятних дат Флешмоб. #Шевченку207

Л.Українці 130

Відрадно відзначити, що серед 212 робіт, які надійшли на адресу обласного конкурсу мистецької акції-реконструкції, компетентне журі відзначило дві світлини від Чернівецького професійного ліцею сфери послуг («Робота Лесі Українки над підручником» і «Леся Українка й Іван Труш: як перетнулись долі митців»).

СЛАЙД 10

Участь у змаганнях з волейболу серед юнаків та дівчат. Збірна команда Чернівецького професійного ліцею сфери послуг під керівництвом Руснака О.О. взяла участь у змаганнях та 3 місце

СЛАЙД 11-12

Здобувачі освіти та їх батьки долучилися до заходів онлайн-спілкування задля забезпечення найкращого цифрового досвіду з тем: «Інтернет-загрози для дітей: які вони та як їх уникнути», «Інтернет-залежність у підлітків: причини виникнення», «Особливості реалізації та гарантії прав людини в Інтернеті».

СЛАЙД 13

Тижня знань з основ безпеки життєдіяльності

«Твоя безпека – це твоя уважність»

СЛАЙД 14-

День вишиванки під гаслом «З позитивом долаймо умови вимушеного карантину, об’єднаймося в мережі Інтернет у велике коло людей, які прагнуть до краси та духовності свого народу!»

СЛАЙД 15-17

Залучаємо здобувачів освіти до різних форм творчої та суспільно корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, рекреаційної, екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позанавчальний час.

СЛАЙД 1

Освіта стоїть на шляху реформації, викладачі мають нести інновації у свою діяльність та бути реформаторами у своїй галузі. Для того, щоб урізноманітнити види навчальної діяльності, продемонструвати випереджаючий характер освіти та задовольнити потреби Net-покоління, необхідно використовувати якісні медіа-ресурси та медіа-інструменти, демонструвати та створювати продукти комунікації.

Перелік рекомендованих джерел для ознайомлення з аспектами підвищення професійної компетентності

1. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; головний ред. В.Г. Кремень / Кремень В.Г. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

2. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний посібник / [Ред. Сохань Л. В., Єрмакова І. Г., Несен Г.М.]. – К.: Богдана, 2003. – 520 с.

3. Заблоцька О.С. Компетентнісний підхід як освітня інновація: порівняльний аналіз / Вісник Житомирського державного університету. Випуск 40. Педагогічні науки. – 2008. – С. 63-68.

4. Ковальська К. Р. Основи компетентнісного підходу в підготовці вчителя інформатики. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/itzn/em7/content/08kkrtts.htm.

5. Ягупов В. В., Свистун В. І. Компетентнісний підхід до підготовки фахівців у системі вищої освіти // Наукові записки. – 2007. – Том 71. Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. – С. 3-8.

6. Макаренко А.С. О воспитании / Антон Семенович Макаренко ; [cост. и авт. вступ. статьи В.С. Хелемендик]. – М. : Политиздат, 1988. – 256 с.

7. Доценко С. О. Формування готовності майбутніх учителів до прийняття рішень у педагогічній діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед.наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / С. О. Доценко. – К., 2009. – 20 с.

8. Шупта О.В.Формування готовності до професійної діяльності майбутніх викладачів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед.наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / О.В.Шупта. – К., 2005. – 20 с.

9. Гриньов В. Й. Структурна модель дидактичної культури майбутнього вчителя/ В. Й. Гриньов // Пошуки важелів підвищення якості вищої освіти : зб. наук. пр. / [за заг. ред. Г.Є. Гребенюка]. – Харків., 2008. – Стиль-іздат – С. 82–88.

10. Вайнтрауб М.А. Критерій оцінювання якості навчання в ПТНЗ/ М.А. Вайнтрауб//Шлях освіти// Науково-методичний журнал. – 2010. –№3(57)-48 с., С. 27- 30. 13

11. Вайнтрауб М.А. Метод оцінювання інтегрованого розвивального навчання в ПТНЗ / М.А. Вайнтрауб//Педагогічні науки:теорія, історія, інноваційні технології// Науковий журнал. – 2010.

12. Вайнтрауб М.А. Педагогічні вимоги до професійних якостей викладачів ПТНЗ/ М.А. Вайнтрауб//Шлях освіти// Науково-методичний журнал. –

13. Добровольський Г.А., Савченко Т.В. Алгоритм створення тестових завдань [Електронний ресурс]. Режим доступу. – http:/sites. zsu.zp.ua/fra_gram/113.ukr.html, (9.01.2008). – Загол. з екрану. Мова – російська.

14. Лузан П. Г., Зайцева І. В. Щоб у кожного студента була мотивація до навчання. Про шляхи її формування / П. Г.Лузан, І. В.Зайцева // Педагогіка толерантності. – К.: Вид. центр “Полікультурний світ”, 2000. – № 1. – С. 100-105.

15. Лузан П. Г., Шакалова С. П. Педагогічні аспекти формування пізнавальних здібностей студентів / П. Г.Лузан, С. П.Шакалова // Освіта на Луганщині. Науково-метод, журнал. – Луганськ, 2000. – № 1 (12). – С. 82-85

16. Intel® Навчання для майбутнього. – К.: Видавництво ―Нора-прінт‖ , 2005.

17. Єжова О. О. Показники здорового способу життя серед молоді професійно-технічних навчальних закладів. / О. О. Єжова // Культура здоров‘я : зб. наук. – Херсон: ПП Вишемирський, 2008. – С.132-135.

18. Михайлова Е. А. Кейс и кейс-метод: процесс написания кейса / Е. А. Михайлова // Маркетинг. – 1999. – № 5. – С.113–120.

19. Ситуаційна методика навчання: теорія і практика / Упор. Сидоренко О., Чуба В. – К.: Центр інновацій та розвитку, 2001. – 127 с.

20. Ничкало Н. Г. Сучасні тенденції і проблеми неперервної професійної освіти // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: [Зб. наук. праць] / Ред. кол. І.А.Зязюн (голова) [та ін.] / Н.Г. Ничкало.– Київ – Вінниця: ДОВ Вінниця, 2000. – С. 12.

21. Пєхота О.М. Особистісно орієнтована освіта і технології / О.М. Пєхота // Неперервна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / За ред. І.А.Зязюна / Київ: Вид-во «Віпол» – 2000. – С. 274-318.

22. Чернишов О.І. Педагогічний талант інженера-педагога / О.І. Чернишов // Рідна школа. – 1993. – №1. – С. 24-30.