Поняття «психічна адаптація» - процес взаємодії особистості із середовищем, при   якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значимих ланцюгів.

Перші 4 – 6 тижнів у новому навчальному закладі для першокурсників найважчі, тому батьки повинні допомогти своїй дитині адаптуватися до нових умов.

Учні суттєво відрізняються мотивацією навчання, ставленням до навчання, якісним рівнем знань, рівнем вихованості.

У першокурсників змінюється соціальне оточення і система діяльності (навчальна ситуація нового ступеня освіти, зміна режиму і навантаження).

Ситуація новизни є для будь-якої людини в певній мірі тривожною. Підліток переживає емоційний дискомфорт насамперед через невизначеність уявлень про вимоги педагогів, про особливості і умови навчання, про цінності і норми поведінки в колективі групи.

Цей стан можна назвати станом внутрішньої напруженості, настороженості, що утруднює прийняття як інтелектуальних, так і особистісних рішень. Таке психологічне напруження, будучи досить тривалим, може призвести до дезадаптації, коли учень стає недисциплінованим, неуважним, безвідповідальним, відстає у навчанні, швидко стомлюється і просто не хоче йти до ліцею. Діти, систематично ослаблені, є найбільш схильними до дезадаптації. І, звичайно ж, неможливо говорити про адекватне сприйняття підлітком навколишньої дійсності через призму власної тривожності, про адекватну систему взаємин і спілкування з одногрупниками та педагогами.

Все це ускладнює сам навчальний процес, продуктивна робота на уроці стає проблематичною.

Специфіка адаптації першокурсників визначається особливостями віку та специфікою навчання. Важливою соціальною потребою даного віку є потреба у пошуковій активності, у самовизначенні, у визначенні життєвих перспектив.

Рекомендації до роботи з першокурсниками:

Для того, щоб процес адаптації проходив легше, слід стежити за тим, щоб ваша дитина:

  1. Дотримувалась режиму дня.

  2. Правильно організувала свій побут.

  3. Знаходилася на свіжому повітрі не менше 2 годин в день.

  4. Займалася фізичними вправами.

  5. Вчилася більше працювати самостійно.

  6. Підтримуйте постійнийзв’язок з викладачами, майстрами.

Для того, щоб підтримати першокурсника :

  1. Спирайтеся на сильні сторони дитини.
  2. Показуйте, що ви задоволені дитиною.
  3. Уникайтепідкреслювати промахи молодої людини.
  4. Умійтедемонструвати любов і пошану до дитини.
  5. Умійтевзаємодіяти з дитиною.
  6. Приймайтеіндивідуальність дитини.
  7. Проявляйтевіру в дитину.
  8. Демонструйтеоптимізм.

Слова підтримки:

  • «Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре».
  • «Ти робиш це дуже добре. Це серйозний виклик, але я впевнений, що ти готовий до нього».

Які слова не слід говорити:

  • «Ти завжди»…
  • «Ти взагалі»…
  • «Вічно ти»…

В першу чергу необхідно дати зрозуміти вашій дитині, що ви бачите в неї рівноправного партнера, довіряєте їй і відноситесь, як до дорослої людини, яка вже може самостійно будувати своє майбутнє і відповідає за свої вчинки. Прагніть говорити з нею на рівних, як з дорослим, підкреслювати важливість її вибору і вашу віру в неї, а також те, що навчання в ПТО обов’язково відкриє перед нею широкі перспективи, дасть можливість влаштуватися в житті, добре заробляти в майбутньому

У жодному випадку не залишайте в цей складний адаптаційний період, візьміть себе в руки і не йдіть на поводу своїх негативних емоцій, а підтримайте і надайте допомогу. Повірте, що, не дивлячись на можливу агресію і крики про те, що вас ніхто ні про що не просив, в душі ваша дитина буде вам дуже вдячна і ніколи не забуде за протягнуту руку допомоги.

Для покращення проходження процесу адаптації першокурсників у ПТО

  1. Встановіть тісний контакт з класним керівником та майстром групи, вихователем гуртожитку, обміняйтесь номерами телефонів.
  2. Ознайомтеся з умовами навчання та проживання Ваших дітей, розташуванням медичних закладів, можливих місць відпочинку, торгових мереж.
  3. Цікавтеся справами Вашої дитини від самої дитини та від класного керівника.
  4. Телефонуйте Вашій дитині щодня, обговорюйте питання навчання, матеріального становища, нових вподобань. Дайте своїй дитині відчути Вашу підтримку та бажання допомогти у будь-якій ситуації.
  5. Дізнайтеся імена нових друзів Вашої дитини та (про всяк випадок) дізнайтесь номери їхніх телефонів.
  6. Проведіть невелику екскурсію, разом зясуйте «зони невпевненості» Вашої дитини (правила поведінки на проїзній частині, транспортне сполучення, правила спілкування з незнайомими людьми тощо).
  7. Обов’язково відвідуйте батьківські збори, там Ви зможете отримати об’єктивну інформацію про освітній процес Вашої дитини.
  8. Будьте уважні до емоційного стану та поведінки Вашої дитини. Якщо Вас щось насторожує – обов’язково обговоріть це з дитиною, класним керівником, практичним психологом або соціальним педагогом.
  9. Будьте впевнені в успіхах Вашої дитини. Процес адаптації буде проходити м’якше і швидше, якщо в цей період поруч будуть ТУРБОТЛИВІ БАТЬКИ!